в означеннях
Тлумачення, значення слова «змовчувати»:

ЗМОВЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗМОВЧАТИ, чу, чиш, док.

1. неперех. Не говорити, не заперечувати; мовчати. Тільки тиждень після весілля Кайдашиха змовчувала та скоса поглядала на Мелашку, показуючи їй роботу (Нечуй-Левицький, II, 1956, 323); Докія не змовчує більше Уляні. а на всі її лайливі слова так голить, наче бритвою (Василь Кучер, Прощай.., 1957, 343); [Морозиха:] Чи вже ж не можна змовчати? [Маруся:] Щоб я йому змовчала? Не діжде він цього, от що! (Марко Кропивницький, I, 1958, 79); Змовчав Клим, — та й що він міг сказати? Блиснули в очах жарини елі (Леонід Первомайський, II, 1958, 259).

2. перех. і за кого — що. Не розповідати про щось, замовчувати, приховувати що-небудь. [Руфіп:] Вимовлю щиріше те, що звичайне змовчувати звик... (Леся Українка, II, 1951, 363); Дома за вечерею хвалилася мати, як їм було в степу, і за межу не змовчала — як Остап проміряв (Андрій Головко, II, 1957, 211).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 630.

Коментарі (0)