в означеннях
Тлумачення, значення слова «змовкати»:

ЗМОВКАТИ, аю, аєш, недок., ЗМОВКНУТИ і ЗМОВКТИ, кну, кнеш; мин. ч. змовк і змовкнув, ла, ло; док.

1. Переставати говорити, співати, кричати і т. ін.; замовкати (про живі істоти). Сердитий голос її спиняв, вона [Маланка] раптом змовкає (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 48); Діти сідають у пухнату мураву. В цей час все птаство змовкає, зривається з місць і розлітається у всі боки (Платон Воронько, Казка.., 1957, 36); Раптом замовкнув [Пшесмицький], тільки помахував шаблею. Змовкнув теж і Котовський, став, як струна та, напружений (Павло Тичина, I, 1957, 270); Проспівав він та й змовк, і тоді ледве схаменулася стара мати і каже: — Кармелю! Де, в кого ти навчився такої пісні? (Марко Вовчок, I, 1955, 349); Німа тиша. Хтось хрипко кашлянув і змовк (Степан Васильченко, III, 1960, 209).
Змовкнути (змовкти) навіки (навік) — те саме, що Замовкнути навіки (навік) (див. замовкати). Ти [годинник] кинув дзенькати зовсім, — Хоч я й прошу тебе об тім, Щоб стрілку далі ти вертів, Та ту хвилинку швидше бив, В котру і я, під пізній дзик, Зрадів би змовкнути навік! (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 194).

2. перен. Переставати видавати які-небудь звуки (про інструменти, механізми і т. ін.). Табір стихає, і бубон змовкає, І темная ніч настає (Пісні та романси українських поетів.., II, 1956, 255); На полях артілі вже змовкли мотори зернових комбайнів (Радянська Україна, 10.VIII 1962, 2);
//  Переставати стріляти (про вогнепальну зброю). Земля під ногами двигтить і гуде, Ні вдень, ні вночі не змовкають гармати (Олександр Підсуха, Героїка, 1951, 106); Раптово змовкли кулемети, Ввірвалось мін глухе виття (Микола Бажан, I, 1946, 148).

3. перен. Переставати лупати, чутися (про звуки). Кровопролитні, жорстокі зав'язались бої. Над плавнями, по всьому Задніпров'ю від Хортиці до Нікополя й нижче не змовкав гул канонади (Олесь Гончар, II, 1959, 373); Швидко змовкнуть отсі гуки журних пісень, згоїть муки незгоєні ніч (Павло Грабовський, I, 1959, 363);  * Образно. Які невтомні зграї Летять лад морем! Тіні їх бліді — Мої слова, що змовкнуть лиш тоді, Як вічна ніч перо мов зламає (Максим Рильський, III, 1961, 47);
//  Припинятися, перериватися (про розмову, сміх, крик і т. ін.). До самого вечора в ячейках не змовкають розмови бійців про подвиг земляка (Олесь Гончар, III, 1959, 36); Криваві плани мракобісів з Уолл-стріту обурюють усе людство. Не змовкають протести народів проти поневолювачів і душителів життя (Олександр Довженко, III, 1960, 66);
//  Втрачати силу, вщухати, слабнути (про стихійні явища). Зимової далі засніжені темні простори. В обмерзлих дротах ні на мить не змовкають вітри (Леонід Первомайський, I, 1958, 218);
//  Переставати сповнюватися звуками. Вітерець ущух, — ані подиху, Змовк веселий гай — ані шелесту (Михайло Старицький, Поет. тв., 1958, 168).

4. перен. Переставати хвилювати кого-небудь (про почуття, переживання). В серці стихли тяжкі муки, Змовкли тугоньки на дні (Павло Грабовський, I, 1959, 188).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 629.

Коментарі (0)