Словник української мови

ЗМУЧУВАТИ, ую, уєш, недок., рідко, ЗМУЧИТИ, чу, чиш, док., перех. Позбавляючи сил, стомлювати, виснажувати фізично. Третій день, як я підвівся з постелі і ледве-ледве плентаюсь по хаті, так змучила мене слабість (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 117); Довга й запаморочлива дорога змучила Ананія і виснажила (Юрій Яновський, I, 1958, 555);
//  Доводити до тяжкого морального стану, примушуючи страждати. Що змучило душу його? (Павло Грабовський, I, 1959, 354); Жорстокість правителів і гайдуків, нестатки й голод змучили народ (Володимир Гжицький, Опришки, 1962, 5).