Словник української мови

ЗМУ́ЧУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., рідко, ЗМУ́ЧИТИСЯ, чуся, чишся, док. Втрачаючи сили, стомлюватися, виснажуватися фізично. Їхалося мені не погано, коли не рахувати того, що я сливе весь час не спав і дуже змучився (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 406); Ходжу я, ходжу попід ті будинки, нарешті, змучилася, захотілося спати (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 26);
//  Доходити до тяжкого морального стану, страждати. Змучилась без тебе, змучилась, нудьгую; Іноді заплачу, іноді сумую (Яків Щоголів, Поезії.., 1958, 227); Гордій то вкидався увесь у клопіт про Ганнине здоров'я, .. то занедбавши все, по кільки [кілька] днів не озивався до жінки. Вони змучились обоє (Борис Грінченко, II, 1963, 90).