ЗМУДРУВАТИ, ую, уєш, док., діал.
1. перех. і без додатка. Придумати. Та ба! не всякий так вмудрує, Як сам Виргилій намалює, А я ж до жалю не мастак (Іван Котляревський, I, 1952, 271); Мабуть, знав горе отой чоловік, що змудрував цуйку [горілку] (Михайло Чабанівський, Балканська весна, 1960, 7).
2. перех. Перехитрити. Тоді скочив [Заєць] щодуху до звірів і розповів їм, яким-то способом він змудрував Медведя і вибавив їх усіх від тяжкого нещастя (Іван Франко, IV, 1950, 74).