в означеннях
Тлумачення, значення слова «змигати»:

ЗМИГАТИ, аю, аєш і ЗМИГУВАТИ, ую, уєш, недок., рідко, ЗМИГНУТИ, ну, неш, док., розм.

1. неперех. Швидким мимовільним рухом заплющувати й розплющувати очі, опускати й піднімати повіки; моргати. Ярослава соромливо змигнула, але, переборовши ніяковість, знову глянула на нього росяно-сірими, з чорною обвідкою очима (Василь Минко, Ясні зорі, 1951, 191);
//  Швидко й мимовільно заплющуватися і розплющуватися (про очі). Я чую, що мої лиця присохли до вилиць, очі сухі і не змигнуть, наче хто вставив їх у рогову оправу (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 418).
І (й) на волосок (на хвилинку, на хвильку) [оком] не змигнути — не заснути навіть на дуже короткий час, не задрімати. — Розбирайся й лягай спати! Треба проспатися, бо вночі і на волосок оком не змигнемо! (Іван Франко, I, 1955, 70); Гідробудівники не сплять.. Він теж без перепочинку, не може й на хвильку змигнути (Микола Рудь, Гомін.., 1959, 37); Не встигнути (не вспіти) і оком змигнути — про швидке здійснення, настання чого-небудь. Як побачив [Василь] свою Галю неживу, підняв косу та черк себе! ніхто не вспів і оком змигнути... тут коло неї і впав (Марко Вовчок, I, 1955, 83); Не змигаючи (не змигуючи, не змигнувши) [оком] — дуже пильно, уважно, не відводячи погляду. — Спите, паничу? — питає дід. Я дивлюся на нього, не змигаючи (Іван Франко, IV, 1950, 181); Не змигаючи (не змигуючи, не змигнувши) оком з кого — чого — не зводячи очей, погляду з кого-, чого-небудь. Борис ішов спокійно, рівно, не змигаючи оком із поруччя, і нічого більше не бачив (Іван Франко, III, 1950, 32); Не змигнувши оком — не розгубившись, не збентежившись. Він умів добре промовляти, головувати на зборах і казати, не змигнувши оком, на чорне біле (Анатолій Хорунжий, Незакінчений політ, 1960, 69).

2. неперех.; перен. Швидко спалахувати й гаснути (про вогонь, світло і т. ін.). Від Перекопу докочуються гарматні гули, все частіше змигують на Турецькім валу вогні батарей (Олесь Гончар, II, 1959, 434); Далеко змигнув прожектор.

3. перех., рідко. Мигаючи, моргаючи, змахувати, струшувати що-небудь з очей (звичайно сльози). Жалібно похитувала [Маланка] головою, змигнувши крадькома сльози (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 30).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 617.

Коментарі (0)