ЗНАЧКІ́ВЕЦЬ, вця, чол. Той, хто заслужив, одержав право на носіння певного значка (у 1 знач.).
ЗНАЧКІ́ВЕЦЬ, вця, чол. Той, хто заслужив, одержав право на носіння певного значка (у 1 знач.).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 649.