ЗНА́ЧИТИСЯ, чуся, чишся, недок.
1. Бути
записаним, внесеним до якогось списку; числитися де-небудь.
Він.. навіть не дивився на той списочок, в якому
значилося і його прізвище серед тих, що викликалися
на розмову з ректором (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 58); Люди
ми не слобідські. Раніше за Томарівською волостю
значились, а тепер до Борисівської нас приписано (Анатолій Шиян,
Баланда, 1957, 151);
// Бути написаним, указаним
де-небудь; зазначатися. Олег Іванович зупинився на
шляху біля почорнілого стовпа з погнутою бляшаною
стрілкою. Колись на ній, мабуть, значилась назва
якогось недалекого села (Сава Голованівський, Тополя.., 1965, 10);
// безос. В родовому архіві Стадницьких
документально значилось, що Володимир Стадник військовим
промислом доскочив дворянського герба і достоїнства
(Михайло Стельмах, I, 1962, 15); — Так от що, Женю.. Ці
документи я знайшов при твоїй матері.. Тут значиться,
хто ти, як твоє прізвище (Юрій Мокрієв, Острів.., 1961, 14).
2. перев. із запереч. част. не, розм. Бути в наявності;
// безос. Чого-чого, але наскоку звідси адмірал Янікоста
зовсім не сподівався: адже йому достеменно було
відомо, що в пустинному цьому районі червоних військ
не значиться (Олесь Гончар, II, 1959, 47).
3. безос., діал. Вважатися. Я стала у них за служницю.. Нібито значилося, що й вони мені помагають, але така то була їх поміч! (Іван Франко, III, 1950, 98).
4. безос., кому, діал. Здаватися (про сприймання). Коли світ був пломенистий, веселий — значилося Остапові, що в людей день (Марко Вовчок, I, 1955, 334).