Словник української мови

ЗНАДІБ 1, ЗНАДОБ, доба, чол., діал. Інструмент, прилад. Коли я підводила голову, щоб знайти який знадоб до шиття, траплялось мені глянути просто поперед себе на темну довгу стежку (Леся Українка, III, 1952, 599); Знадоби до писання.

ЗНАДІБ 2, добу, чол., діал.

1. Речовина. Вона була при зброї: у руках Був заступ гострий, а в кишені куля, Набитая знадобом розривним (Леся Українка, I, 1951, 115);
//  Цілющі засоби. Обличчя [Катрі] опухло, вся шия обікладена знадобами баби знахарки, обв'язана, обмотана (Любов Яновська, I, 1959, 393).

2. Матеріал (для публікації). Виражаючи тим добродіям за їх замітки прилюдну подяку, я звертаюсь до всіх.., щоб були ласкаві всякі такі знадоби надсилати до редакції «Зорі» для опублікування (Іван Франко, XVI, 1955, 105).