ЗНА́ДЖЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до знадити. Під час облоги Дубно він утрачає молодшого сина: знаджений красою воєводівни, Андрій зраджує своїх (Максим Рильський, III, 1956, 222).
ЗНА́ДЖЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до знадити. Під час облоги Дубно він утрачає молодшого сина: знаджений красою воєводівни, Андрій зраджує своїх (Максим Рильський, III, 1956, 222).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 637.