ЗНА́ГЛА, присл. Раптово, несподівано, зненацька. А ж ось — знагла все рушило навкруги й загуло. В маленькі дзвіночки вдарили струмки, застугоніли потоки (Степан Васильченко, II, 1959, 87); Більшість було міцного старого люду, що такого зазнали й надивились на своєму віку, що якби засурмили знагла ангели на страшний суд, то й не зморгнув би ніхто, так надокучила їм людська суєта (Олександр Довженко, I, 1958, 374).