в означеннях
Тлумачення, значення слова «знахабнілий»:

ЗНАХАБНІ́ЛИЙ, а, е.

1. Дієпр. акт. мин. ч. до знахабніти.

2. у знач. прикм. Те саме, що нахабний. А по селах партизани Сміливо гукали І фашистам знахабнілим Жити не давали (Любов Забашта, Вибр., 1958, 247); Стали Вдвох міркувать вони, як женихів знахабнілих позбутись (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 234);  * Образно. Земля навколо ревла й горіла від пекельної стрілянини, бомб та виття знахабнілих ворожих літаків (Іван Ле, Клен. лист, 1960, 44).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 645.

Коментарі (0)