в означеннях
Тлумачення, значення слова «знахар»:

ЗНА́ХАР, я, рідко ЗНА́ХОР, ЗНА́ХУР, а, чол., заст. Людина, що лікує різними немедичними засобами, а також займається чаклуванням. Прибіг знахар. Тудою, сюдою, віхтем, деркачем, ..довбнею, сморовидлом, — нічого не вдіє! (Марко Вовчок, VI, 1956, 273); [Павло:] Нема нуднішої болісті, як зуби. [Яким:] Є такі знахарі, що замовляють (Марко Кропивницький, II, 1958, 354); Цілу ніч на горищі щось гурчить, як ото на прядці пряде або на бубні бубонить. Вона [жінка] і до знахарів, і до шептух — не допомагає. Це, кажуть, у тебе прокляте місце, треба перенести хату на другу садибу (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 85); Зо всього свого князства [князівства] зібрав князь лікарів, знахурів — та ні один нічого не вдіє, ніхто поради не дасть (Олекса Стороженко, I, 1957, 54);  * У порівняннях. Сей на руках знав ворожити, Кому, знав, скілько віку жити, Та не собі він був пророк. Другим ми часто пророкуєм. Як знахурі, чуже толкуєм, Собі ж шукаєм циганок (Іван Котляревський, I, 1952, 225).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 645.

Коментарі (0)