ЗНА́РЯД, у, чол., діал.
1. Знаряддя. [Ті рца:] Коли загоїлась на грудях рана, то встань і йди до праці. [Чоловік:] До якої? Що маю я робити? чим? над чим? Ні знаряду, ні знадобу не маю (Леся Українка, II, 1951, 150); Брала [Домніка] все, що сунулося під руку, — збіжжя, насіння, хатні знаряди (Ольга Кобилянська, II, 1956, 123).
2. Зброя. У старовину люди вбивали списами й стрільбами, ..і тільки цілковито впевнившися, що ті знаряди не відповідають своєму гуманному завданню, люди вигадали гармати (Володимир Самійленко, II, 1958, 250).