в означеннях
Тлумачення, значення слова «знать»:

ЗНАТЬ, і, жін., збірн.

1. Привілейовані люди перев. у буржуазно-дворянському суспільстві. Цариця в супроводі Зубова покинула зал. Тепер придворна знать могла вільно висловити своє захоплення красномовністю й лицарською витримкою Головатого (Спиридон Добровольський, Очаківський розмир, 1965, 419); Сім'ї родових старійшин, племінних вождів і жерців захоплювали найкращі ділянки землі і перетворювалися в багату родоплемінну знать (Історія СРСР, I, 1957, 12);
//  зневажл., рідко. Заможні люди. Ковзаються підошвами один одному по ногах, з теплою цупкістю, без особливого болю — наче граються. Остерігатися треба було тільки дукачів, ярмаркової знаті, що мала підбори з підковами (Олесь Гончар, I, 1959, 46).

2. рідко. Люди, відомі своїми подвигами, заслугами. Ударники степу Наповнили сад — Гуляє, танцює Колгоспная знать (Павло Усенко, Вибр., 1948, 101).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 645.

Коментарі (0)