ЗНАВАТИ, тільки мин. ч., недок., перех., розм., рідко. Те саме, що знати 3—6. [Писар:] А знали ви там титулярного совітника.. Кулябку? [Юрко:] Ні, не знавав! (Марко Кропивницький, III, 1959, 95); «Причинний!» — говорили ви й тоді, Коли я в грошах не знавав принади (Агатангел Кримський, Вибр., 1965, 30); Я не затямлю днів отих, Щоб звук кайданів трохи стих; Ночей я навіть не знавав, Щоб суму він не навівав (Павло Грабовський, I, 1959, 310).