ЗНАВЕ́ЦТВО, а, сер., мист. Володіння практичними знаннями, необхідними для визначення достовірності мистецького твору, його авторства, часу і місця створення.
ЗНАВЕ́ЦТВО, а, сер., мист. Володіння практичними знаннями, необхідними для визначення достовірності мистецького твору, його авторства, часу і місця створення.
Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 636.