ЗНЕМАГАТИ, аю, аєш, недок., ЗНЕМОГТИ і рідко ІЗНЕМОГТИ, ожу, ожеш; мин. ч. знеміг, рідко ізнеміг, могла, ло; док.
1. неперех., від чого, на що і без
додатка. Втрачати силу, знесилюватися від
чого-небудь виснажливого (мук, утоми, важкої праці і т. ін.).
Він знемагав від муки. «Краще б я не родився або мене
забито, ніж отаке терпіти!..» (Панас Мирний, I, 1949, 310);
Поет спинивсь. Поквапно серце билось. Він знемагав
і далі йти не міг (Любомир Дмитерко, Книга боротьби, 1939, 6);
Настя чи перехрестила двічі [Марусю], та й знемогла
і тут же впала (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 87); Він із Криму
утікає Від орди лихої. І знеміг (Степан Руданський, Тв., 1959, 43);
Був колись я бадьорим і юним, та тепер постарів і
знеміг (Володимир Сосюра, I, 1957, 226); * Образно. Степ знемагає
без води (Олександр Довженко, II, 1959, 65);
// Почувати себе
хворим, слабим. [Рябина:] Пане писарю, скажіть-бо
їй на розум, що там такого, бо я щось слабий. Бачите,
на язик знемагаю (Іван Франко, IX, 1952, 405); Здорово знемагав
[Захарко] на похмілля, не міг і голови звести горопаха
(Борис Грінченко, II, 1963, 391);
// Втрачати боєздатність, ставати
небоєздатним (про армію). Війни розбіг потоком
вогняним розливсь на тисячу доріг, і ворог вражений знеміг, —
не встояв перед ним (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 310).
На рани знемагати — страждати через поранення.
На узбоччі [узбіччі] долини біля двох сокорів
козацьких, Там козак постріляний, порубаний на. рани
смертельні знемагає (Думи та історичні пісні, 1941, 73); На сон знемагати —
дуже хотіти спати; засипати. Тогді [тоді] турки-яничари
у галеру вхожали, Безпечно спати полягали; А котрії
хмельні бували, На сон знемагали, Коло пристані
козловської спати полягали... (Українські народні думи.., 1955, 44);
На спрагу знемагати — терпіти від браку чого-небудь
життєво необхідного. [Фауст:] Пергаментом жаги
не вгамувати, Не в нім свята, живуща течія; Повік
тобі на спрагу знемагати, Коли суха душа твоя (Гете,
Фауст, перекл. Лукаша, 1955, 26).
2. тільки 3 ос., перех. Знесилюючи, виснажуючи
чимось, долати, перемагати кого-небудь. Пекуча згага
та гірка печія його так знемогли, що перед очима
не знать де беруться кучеряві садки, темні лісочки
і сині річечки кругом їх оббігають (Панас Мирний, IV, 1955,
313); Мержинський говорив недовго, кашель зовсім знеміг
його (Микола Олійник, Леся, 1960, 199).
Сон знемагає (знеміг) кого — хто-небудь засинає.
Андрія все більше знемагав сон (Олекса Гуреїв, Життя.., 1954, 117).
3. тільки недок., неперех. Страждати, перебуваючи в ярмі, під гнітом, втративши волю, права і т. ін. В середині минулого сторіччя український театр ледь-ледь животів, знемагаючи в ярмі царської цензури (Літературна Україна, 28.IX 1965, 3); Збагачуючи окремі групи монополістичної буржуазії, мілітаризм призводить до виснаження націй, розорення народів, які знемагають під тягарем податків, зростаючої інфляції і дорожнечі (Програма КПРС, 1961, 25); Якщо до другої світової війни в колоніальній неволі поневірялося більше половини населення земної кулі, то тепер під чужоземним ярмом знемагає 100 мільйонів чоловік (Комуніст України, 2, 1961, 42).