в означеннях
Тлумачення, значення слова «знемагати»:

ЗНЕМАГАТИ, аю, аєш, недок., ЗНЕМОГТИ і рідко ІЗНЕМОГТИ, ожу, ожеш; мин. ч. знеміг, рідко ізнеміг, могла, ло; док.

1. неперех., від чого, на що і без додатка. Втрачати силу, знесилюватися від чого-небудь виснажливого (мук, утоми, важкої праці і т. ін.). Він знемагав від муки. «Краще б я не родився або мене забито, ніж отаке терпіти!..» (Панас Мирний, I, 1949, 310); Поет спинивсь. Поквапно серце билось. Він знемагав і далі йти не міг (Любомир Дмитерко, Книга боротьби, 1939, 6); Настя чи перехрестила двічі [Марусю], та й знемогла і тут же впала (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 87); Він із Криму утікає Від орди лихої. І знеміг (Степан Руданський, Тв., 1959, 43); Був колись я бадьорим і юним, та тепер постарів і знеміг (Володимир Сосюра, I, 1957, 226);  * Образно. Степ знемагає без води (Олександр Довженко, II, 1959, 65);
//  Почувати себе хворим, слабим. [Рябина:] Пане писарю, скажіть-бо їй на розум, що там такого, бо я щось слабий. Бачите, на язик знемагаю (Іван Франко, IX, 1952, 405); Здорово знемагав [Захарко] на похмілля, не міг і голови звести горопаха (Борис Грінченко, II, 1963, 391);
//  Втрачати боєздатність, ставати небоєздатним (про армію). Війни розбіг потоком вогняним розливсь на тисячу доріг, і ворог вражений знеміг, — не встояв перед ним (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 310).
 На рани знемагати — страждати через поранення. На узбоччі [узбіччі] долини біля двох сокорів козацьких, Там козак постріляний, порубаний на. рани смертельні знемагає (Думи та історичні пісні, 1941, 73); На сон знемагати — дуже хотіти спати; засипати. Тогді [тоді] турки-яничари у галеру вхожали, Безпечно спати полягали; А котрії хмельні бували, На сон знемагали, Коло пристані козловської спати полягали... (Українські народні думи.., 1955, 44); На спрагу знемагати — терпіти від браку чого-небудь життєво необхідного. [Фауст:] Пергаментом жаги не вгамувати, Не в нім свята, живуща течія; Повік тобі на спрагу знемагати, Коли суха душа твоя (Гете, Фауст, перекл. Лукаша, 1955, 26).

2. тільки 3 ос., перех. Знесилюючи, виснажуючи чимось, долати, перемагати кого-небудь. Пекуча згага та гірка печія його так знемогли, що перед очима не знать де беруться кучеряві садки, темні лісочки і сині річечки кругом їх оббігають (Панас Мирний, IV, 1955, 313); Мержинський говорив недовго, кашель зовсім знеміг його (Микола Олійник, Леся, 1960, 199).
 Сон знемагає (знеміг) кого — хто-небудь засинає. Андрія все більше знемагав сон (Олекса Гуреїв, Життя.., 1954, 117).

3. тільки недок., неперех. Страждати, перебуваючи в ярмі, під гнітом, втративши волю, права і т. ін. В середині минулого сторіччя український театр ледь-ледь животів, знемагаючи в ярмі царської цензури (Літературна Україна, 28.IX 1965, 3); Збагачуючи окремі групи монополістичної буржуазії, мілітаризм призводить до виснаження націй, розорення народів, які знемагають під тягарем податків, зростаючої інфляції і дорожнечі (Програма КПРС, 1961, 25); Якщо до другої світової війни в колоніальній неволі поневірялося більше половини населення земної кулі, то тепер під чужоземним ярмом знемагає 100 мільйонів чоловік (Комуніст України, 2, 1961, 42).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 655.

Коментарі (0)