ЗНЕНА́ВИСНО. Присл. до зненависний. — От бюрократ! Балакун! — зненависно зашепотіла Фіра Левенсон (Олесь Донченко, II, 1956, 298); Тут старий пригадав, як Тимко увірвав його по боку за Ташанню, зненависно скривив губи (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 437).