ЗНЕТЕРПЕЛИВИТИСЯ, влюся, вишся; мн. знетерпеливляться; док., діал. Втратити терпіння. Суддя знетерпеливився. З лоскотом відсунувся з кріслом від стола й ударив кулаком книжку (Лесь Мартович, Тв., 1954, 121); — Які ж бо ви! — знетерпеливився отець Савчук. — Коли хочете заборонити вінчання свого сина з Танасійовою Марійкою і знаєте про якусь перепону, то мусите про неї сказати (Антін Крушельницький, Буденний хліб.., 1960, 223).