Словник української мови

ЗНЕТЯ́МА, и, жін., розм., рідко. Те саме, що нестяма. Хоч молодий ще, був я у такій зневірі, світ весь так мені змінився з рожевого на чорний, що в гіркій знетямі з бою я відсторонився (Іван Франко, XI, 1952, 157).
 До знетями — те саме, що До нестями (див. нестяма). До знетями полюбила його. Не те, що в Дібрівку та в Гуляй-Поле — на край світу подалася б за ним! (Олесь Гончар, II, 1959, 266).