ЗНЕТЯМЛЕНО, розм., рідко. Присл. до знетямлений 2. Міни густо закущувалися вибухами по всій улоговині, гурти німців внетямлено шарахалися між ними (Олесь Гончар, I, 1954, 341); Люди схоплювалися й знетямлено терли очі. Небо над їхніми головами гриміло моторами (Павло Загребельний, Європа 45, 1959, 245).