ЗНЕТЯ́МИТИСЯ, млюся, мишся; мн. знетямляться; док., без додатка і від чого, розм., рідко. Те саме, що нестямитися. Він знетямився. Була це для нього разюча несподіванка, яка перемежалася із соромом і образою. Його відштовхнули!.. (Ярослав Гримайло, Незакінчений роман, 1962, 16); [Отто:] Світи собі [нічничок] в кубельці дротяному, Не ранячи очей, а то недовго Знетямитись від болю (Ігор Муратов, Ост. хмарина, 1959, 135).