в означеннях
Тлумачення, значення слова «зневажати»:

ЗНЕВАЖАТИ, аю, аєш і рідко ЗНЕВАЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗНЕВАЖИТИ, жу, жиш, док., перех.

1. Виявляти презирство, неповагу до кого-, чого-небудь; протилежне поважати. Не люблю я і просто зневажаю людей, у яких слово розходиться з ділом (Андрій Головко, II, 1957, 583); Буржуазні націоналісти ніколи не мали підтримки в українському народі. Ці відщепенці завжди зневажали український народ, зводили на нього всілякі наклепи (Історія української літератури, II, 1956, 661); [Жерці:] Закопать [бунтівника] живцем! Бо він богів зневажив! (Леся Українка, II, 1951, 536).

2. Ображати кого-небудь, принижувати чиюсь гідність. — Він думає, що як має вітряк, а я ні, то можна мене зневажать перед миром!.. (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 237); Жаль — недостойне почуття, воно зневажає того, кого ми жаліємо (Юрій Яновський, II, 1958, 13); Спливе їй на думку та проклята ніч, коли він [Чіпка] п'яний зневажив її, матір, тяжкими докорами... (Панас Мирний, I, 1949, 282).

3. Нехтувати чимось, не виявляючи належної уваги до чого-небудь, не надаючи значення чомусь. — Не треба мені твого кохання, не проси й мого, — одрізала дівчина.. — Е, — подумав дід, — яка пиха! зневажає залицяння такого козака! (Олекса Стороженко, I, 1957, 82); Рідний Павлику наш! Ти у пам'яті нашій не вмер! Ми вчимося, як ти, Зневажати ворожі погрози (Валентин Бичко, Вогнище, 1959, 39); Зневаживши пересуди сусідок, вона щиро віддала свою руку цьому гарячому, бурхливому старшині з вигнутими ногами природженого вершника (Олесь Гончар, III, 1959, 189).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 652.

Коментарі (0)