в означеннях
Тлумачення, значення слова «знічев'я»:

ЗНІЧЕВ'Я, рідше ЗНЕЧЕВ'Я, присл., розм.

1. З нічого робити. — Знічев'я спочиваєш? — Прийшовши під вікно, Бровко озвавсь… (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 115); [Руфін:] Ну, дарма, не варто нам про теє говорити, що там вигадують знічев'я люди (Леся Українка, II, 1951, 357); Матюха знічев'я грався наганом: крутне барабан, — а воно задеренчить (Андрій Головко, II, 1957, 156); Нудьгуючи, Лиска знечев'я бродив по дворищі (Яків Качура, Вибр., 1953, 48);
//  З дурного розуму, здуру. Не встерігся знічев'я горобець, не встиг і цвірінькнути востаннє, як накрив його кіт своєю пазуристою лапою (Панас Мирний, IV, 1955, 300); [Марилька (співає):] Ходить поміж людьми поговір, Що дівчина свій віночок ізвела, Що нелюбому знічев'я віддала (Любов Забашта, Пісня.., 1961, 192).

2. Несподівано, раптом. Знічев'я постріл, що пролунав край дороги, тріпонув її тіло, і качка рвучко підвела голову (Олесь Досвітній, Гюлле, 1961, 63); Як ось знечев'я вбіг Меркурій, Засапавшися, до богів (Іван Котляревський, I, 1952, 96).

3. Ні з того, ні з сього, без причини. Як угнівається [пан], то знічев'я людину не те, що упосліднить, а й занапастить навіки... (Марко Вовчок, VI, 1956, 336); Дівчата, обмиті піснею та сльозами, сміються знічев'я, хоч їм не до сміху самим... (Любомир Дмитерко, Присяга.., 1937, 15).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 669.

Коментарі (1)