в означеннях
Тлумачення, значення слова «зніяковілий»:

ЗНІЯКОВІ́ЛИЙ, а, е.

1. Дієпр. акт. мин. ч. до зніяковіти. Радісний Свфійчин вигук зустрів здивованого й зніяковілого перед гуртом молоді хлопця (Леонід Смілянський, Зустрічі, 1936, 54).

2. у знач. прикм. Який відчуває ніяковість; збентежений, засоромлений. Зніяковілий боєць топтався в дівочому крузі, проказував звичні слова, втішав як міг дівчат (Костянтин Гордієнко, Сильніше смерті, 1946, 6); Переглядаючись між собою, вслід за господарями пішли зніяковілі і нечастовані гості (Юрій Збанацький, Переджнив'я, 1955, 215);
//  Який виражає, виявляє ніяковість, збентеження, засоромленість. Гість підвів погляд на Ніну, що стояла серед хати у зніяковілій позі, з опущеними руками й міцно стиснутими устами (Спиридон Добровольський, Тече річка.., 1961, 82).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 669.

Коментарі (0)