в означеннях
Тлумачення, значення слова «знімати»:

ЗНІМАТИ і рідко ІЗНІМАТИ, аю, аєш, недок., ЗНЯТИ, зніму, знімеш і рідко ІЗНЯТИ, ізніму, ізнімеш, док., перех.

1. Діставати, брати зверху або з поверхні чого-небудь те, що там лежить, висить, стоїть і т. ін. Мокрина знімала хліб з воза і клала на простелене на траві рядно (Нечуй-Левицький, II, 1956, 230); Знімаю зірку на кашкеті — Але назавжди воїном лишусь (Микола Шпак, Вибр., 1952, 15); Швидко одягається політрук, натягає чоботи, підперезує ремінь з наганом, знімає з стіни блискучого карабіна (Іван Цюпа, Три явори, 1958, 18); Остап знову схилився над своїми рисунками, знявши з стола скатерку (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 73); Ізняла [Орися] з плеча свої пожитки, Що везла в торбиночці лляній (Ярослав Шпорта, Запоріжці, 1952, 54);
//  Прибирати, видаляти що-небудь з якоїсь поверхні, звільняти від чогось. Гошка дивився тоскним поглядом на матір, яка знімала пил з меблів (Юрій Мокрієв, Сто.., 1961, 108); Стоїть вона [пляшка кефіру] вже днів зо три і, певне, зовсім перекисла. Та це не страшно. Зеленаву плісінь зверху все-таки треба зняти... (Ярослав Гримайло, Незакінчений роман, 1962, 194).
 Знімати (зняти) з поїзда (пароплава і т. ін.) кого — зсаджувати кого-небудь з поїзда, пароплава і т. ін. В Боярці їх [хлопців] зняли з поїзда, Василька батько відшмагав ременем. ..А Гервазієві — не купили велосипеда (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 60).
Зірки з неба знімати див. зірка; Зорі з неба знімати див. зоря; Знімати (зняти) очі з кого — чого див. око; Знімати (зняти) погляд з кого — чого див. погляд.

2. Скидати з себе чи з кого-, чого-небудь щось надіте, пов'язане і т. ін. Ганнуся ласкаво обіймає вчительку за плечі, знімає пальто (Юрій Збанацький, Старший брат, 1952, 64); У сінечки ввійшов — із себе шличок ізнімав (Думи та історичні пісні, 1941, 104); Ми захотіли зняти черевики І бігати, як діти, по калюжах (Максим Рильський, II, 1960, 293); Отой міський зняв пенсне і, витягши хустку, протирав скельця (Андрій Головко, II, 1957, 169); Вже з тиждень з рани зняли пов'язки, і він почував себе зовсім дужим (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 321);
//  Грабуючи, віднімаючи, відбирати що-небудь надіте. Он глянь, — у тім раї, що ти покидаєш, Латану свитину з каліки знімають (Тарас Шевченко, I, 1951, 242); Дезертири двічі нападали на дроворубів, віднімали харчі і знімали теплу одежу (Олесь Донченко, III, 1956, 123); Ніхто [з розбійників] в дівчини не зняв з шиї доброго намиста з дукачами (Марко Вовчок, I, 1955, 359). Знімати (зняти) шапку (бриль, капелюх і т. ін.): а) вітаючися :і ким небудь, скидати головний убір. Хоч там і ворогуєш з ним, а шапку нехотя знімеш (Марко Вовчок, I, 1955, 72); б) (перед ким і без додатка) скидаючи головний убір, виражати свою повагу до кого-небудь, складати шану комусь. Кошовий зняв шапку і вже не як начальник, а як товариш подякував козакам за честь (Олександр Довженко, I, 1958, 253).

3. Зрізуючи, зрубуючи, спилюючи і т. ін., видаляти з поверхні те, що покриває її або становить верхній шар чого-небудь. Верхній шар ґрунту вибухами розкидають, знімають, а під ним відкривається пласт морського золотистого каменю (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 287); Перший взяв уже сокиру, Щоб з кита знімати шкіру (Леонід Первомайський, Казка.., 1958, 22); Кору [крушини] знімають з стовбурів і гілок, а у дуба — тільки з гілок (Лікарські рослини.., 1958, 14);
//  Збирати після достигання (хліб, плоди, овочі). Никін із сином та невісткою увесь хліб зняли, на жито поорали, вже й тік виготовили на возовицю (Любов Яновська, I, 1959, 335); Увечері знімуть [люди] найстигліші яблука і понесуть на вечерю (Оксана Іваненко, Великі очі, 1956, 41);
//  Скошувати, зжинати і т. ін. [Вєтров:] Знімайте його [просо] не при корені, а вище, то воно ще раз викине мітелку (Захар Мороз, П'єси, 1959, 234).
Знімати (зняти) голову кому — суворо карати кого-небудь. Чого то вже вони на Бруса не наговорили? Хоч голову йому зараз знімай (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 140); — За цю газету тобі голову знімуть (Петро Панч, Гарні хлопці, 1959, 23); Знімати (зняти) стружку з кого — лаяти, пробирати кого-небудь. — Щойно Плужник стружку з мене знімав, — пожартував Тарас (Дмитро Ткач, Плем'я.., 1961, 291); Знімати (зняти) шкуру (три шкури, сім шкур) див. шкура.

4. Одержувати, обліковувати наслідки якого-небудь виробничого процесу, реєструвати показання вимірювальних приладів і т. ін. Людина стоїть на початку і наприкінці робочого циклу будь-якої машини, ставить завдання і знімає результат (Вітчизна, 8, 1961, 210); Опадомір знімають два рази на добу (Фізична географія, 5, 1956, 93); Йому зробили укол і вправили руку на місце. Зняли рентгенограму (Любомир Дмитерко, Розлука, 1956, 149).

5. Усувати, збивати (пострілом, ударом і т. ін.). [Огнєв:] В голові нашої колони підуть два ескадрони відчайдушних рубак. Пости знімати без шуму (Олександр Корнійчук, II, 1955, 44); Так само швидко і тихо зняли [козаки] й інших вартових (Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 533); Німці так близько від мене, що однією чергою я. міг би зняти їх усіх (Іван Багмут, Записки.., 1961, 123).

6. Відводити, відкликати звідки-небудь, переводити в інше місце. Командири батальйонів знімали по черзі з переднього краю в тил окремі рої, формували Штурмові групи (Олесь Гончар, III, 1959, 208); На схід від Чернігова — дике поле, печеніги. Зніме князь Оскол свої сторожі по Сейму — от і відкритий печенігам шлях до Києва (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 36); Треба.. запропонувати негайно ж зняти з північного тунелю всіх робітників і приладдя й перекинути на кампир-раватську греблю (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 143).

7. Звільняти, усувати (з посади). — Коли він дозволяє, щоб куркульські синки верховодили у комсомолі, значить, сам Нехльода — їхній посібник, і його треба теж знімати з посади! (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 94); — Місяць чи два мине і вже бачимо: жандарми вночі у флігельку. Знову, значить, біда у Супрунів, — заарештували, як видно, Гришу, а батька — з посади знімуть знову (Андрій Головко, II, 1957, 442); [Аркадій:] Я вирішив Платона з завідування зняти і залишити просто хірургом поки що (Олександр Корнійчук, I, 1955, 120).

8. Відмовлятися від чого-небудь, раніше запропонованого, сказаного і т. ін. Я.. переробив його [сценарій] процентів на дев'яносто, внаслідок чого автор демонстративно «зняв своє ім'я» (Олександр Довженко, I, 1958, 21); Гнида лише оком обвів збори і вже знав, що провалять, бо ж народу з його табору була тільки купка. Тому й зняв свою кандидатуру (Андрій Головко, II, 1957, 128).
Знімати (зняти) з обліку кого — виводити кого-небудь із складу певної організації.

9. Припиняти дію, вияв чого-небудь, відміняти щось. — Нам. треба не тільки розгромити ворожі армії і зняти з Європи воєнне становище. Ні, не тільки, не тільки... (Олесь Гончар, III, 1959, 15); Світломаскування було запроваджено в місті на початку маневрів флоту, і його не встигли зняти (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 29);
//  Звільняти кого-небудь від чогось (перев. від того, що турбує, непокоїть). Навіть у міфах трапляються згадки про трави, настій яких зменшував, а інколи й зовсім знімав біль (Знання та праця, 5, 1965, 3); — Вернися, милий, з чужої сторононьки, Зніми журбу з моєї головоньки (Павло Чубинський, V, 1874, 861); Було й як ворожку підсилали до людей, щоб одводила тугу від серця. Так і зніме ясними очима, щирими речами (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 109); Христі наче хто камінь зняв з душі: зразу стало і вільно, і легко... (Панас Мирний, III, 1954, 105).
Знімати (зняти) полуду (більма і т. ін.) з чиїх очей — розкривати кому-небудь справжню суть чогось, робити відомою правду про кого-, що-небудь. Театр знімає полуду з тих очей, що не бачать, відкриває вуха тим, що не чують (Саксаганський, Думки про театр, 1955, 80); — Це вже мені десь так бог дав, зняв більма з очей, щоб я других, розумніших та сильніших за себе, навів на стежку... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 118); [Норма:] О такі Ви справжній чудодій, майоре. В одну мить ви зняли з моїх очей полуду, і я побачила, що мій принц — не принц (Ярослав Галан, I, 1960, 437).

10. Піднімаючи, пересувати, переміщати кого-, що-небудь у вище положення. Скільки-то вже разів йому снилося, що зніма його щось у воздухи з птицями, що падає він і розбивається! (Марко Вовчок, I, 1955, 297); Зняли [два чоловіки] слабого на руки і понесли (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 130); Верхівці вихором промайнули повз нього і, знявши над шляхом пил, наче димову завісу, зникли в напрямку великого села (Микола Трублаїні, I, 1955, 68);
//  рідко. Брати, піднімати з землі, підлоги і т. ін. Лучче ж мені, мати, тяжкий камінь зняти, Ніж за нелюбом та вік коротати (Українські народні ліричні пісні, 1958, 310).

11. Підводити, підносити (руки, голову і т. ін.). Гетьман старий ридає, До бога руки знімає (Тарас Шевченко, II, 1953, 138); Прокинувся — голови не можу зняти: болить (Марко Вовчок, VI, 1956, 247); Минала ніч, вікно уже синіло. Не міг я знять пониклого чола (Володимир Сосюра, II, 1958, 145);
//  Піднімаючи, підносячи що-небудь, вирізнятися, височіти на фоні чогось. А берест стоїть, знявши до неба гострі віти, загрожуючи місяцеві (Олександр Копиленко, Лейтенанти, 1947, 18).
Знімати (зняти) очі на кого див. око; Знімати (зняти) погляд на кого — що див. погляд; Знімати (зняти) руку (руки) див. рука; Знімати (зняти) руки на себе див. рука.

12. у сполуч. з абстр. ім. Починати, здійснювати дію, виражену цим іменником. Просто дивно, що горобці й ластівки на нашій вулиці завжди, коли побачать поблизу, знімають ґвалт (Леонід Смілянський, Сашко, 1954, 5); — Що у вас тут таке?.. Полякалися чого, що крик зняли? — спитав він дітей (Степан Васильченко, I, 1959, 218); Однієї ночі темної розтялись по селу численні нахабні постріли і собаки зняли тужливе довге завивання (Іван Микитенко, II, 1957, 9); Кілька разів вистрілив [Ничипір] у повітря, щоб зняти тривогу (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 201); Зняли [ми] овацій і вигуків шквал (Петро Дорошко, Серед степу.., 1952, 72); Наче ціла Польща з місця рушила.. їдуть та й їдуть, а хто пішки йде, гамір ізняли (Юрій Яновський, I, 1954, 36);
//  Заводити, затівати (розмову, бесіду, мову, річ і т. ін.). Ученик кілька разів знімав розмову про дивного дідуся в селі (Іван Франко, IV, 1950, 158); Князь повів з Софією розмову: він зняв річ про міські зимові забави, концерти, театри і таке інше (Леся Українка, III, 1952, 502);
//  Збуджувати, викликати (думки, почуття і т. ін.). — Ви хочете, щоб навкруги Довженка зняти громадську думку, оточити роботу цього режисера нашою увагою..? (Юрій Яновський, V, 1959, 127);
//  Висувати, пропонувати (для рішення, виконання, розгляду і т. ін.). Тепер ніхто вже не знімав гострих, пекучих питань, як першого дня, коли Кирило приїхав на дачу (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 220).
Знімати (зняти) на глум див. глум; Зняти веремію див. веремія.

13. Точно відтворюючи, копіюючи, переносити на щось розміри, форму і т. ін. чого-небудь. Визначав [Шишмарьов] точне географічне положення пунктів, знімав і наносив на карту береги (Видатні вітчизняні географи.., 1954, 51); У стройовій частині полку креслярі вже знімали копію з топографічної карти (Олесь Гончар, III, 1959, 125); Він поклав перед собою список, з якого знімала копію Тамара, і почав перевіряти, чи все вона написала (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 75).

14. розм. Те саме, що фотографувати. Віктору все хотілося сфотографувати. Він знімав гарних гуцулок, старих дідів, дітей, потічки, підвісні місточки, кладки, дерев'яні гостроверхі хатки (Михайло Томчаній, Готель.., 1960, 9); Прошу Вас, дядино, не забудьте зняти портрета з Зорі, який-то він тепер (Леся Українка, V, 1956, 149); — То ви вже і нас зніміть на карточку, — просила Санька (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 373).

15. розм. Брати за плату у тимчасове користування; наймати. Зняв я прекрасний, на чотири яруси, міський театр, ще й для паралельних невеличких вистав — малу сцену в сусідньому кінематографі (Юрій Смолич, Театр.., 1940, 266); Зняв [Василь] окрему хату й перейшов.. туди жити (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 120).

16. карт. Перекладати верхню частину стасованих карт униз перед роздачею їх гравцям. — Та знімайте вже, — підсуваючи до нього колоду, сказав Книш, і почав здавати (Панас Мирний, III, 1954, 147).

17. рідко. Проймати, охоплювати (про почуття і т. ін.). Бовдур не дочув поліціянових слів. Але його зняла тривога. Він скулився в куті і цокотів зубами (Іван Франко, I, 1955, 313); Семена зняла цікавість і разом якийсь острах обгорнув його (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 98).
Знімати (зняти) допит з кого — допитувати. Вранці приїжджі чекісти, знімаючи допити з хуторян, брали й Лавренчиху на допит (Олесь Гончар, II, 1959, 226); Знімати (зняти) на ноги див. нога; Як (мов, немов, наче і т. ін.) рукою зняло (зніме) що, безос. — що-небудь раптово і безслідно зникло (зникне). Щойно Оля розплющила очі — сон як рукою зняло: надворі вже світало! (Леонід Юхвід, Оля, 1959, 3); В наступну хвилину почуття втоми й сонливості з Федора мов рукою зняло (Дмитро Ткач, Арена, 1960, 206).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 666.

Коментарі (0)