в означеннях
Тлумачення, значення слова «зносити»:

ЗНО́СИТИ, зношу, зносиш, недок., ЗНЕСТИ, су, сеш; мин. ч. зніс, знесла, ло; док., перех.

1. Приносити з різних місць в одне, збирати докупи. Ту гар Вовк і Максим.. також прикладали рук до роботи, зносили каміння і скидали його на купу (Іван Франко, VI, 1951, 128); Звістка про те, що в колгоспі відкрилися дитячі ясла, вмить облетіла село. Жінки почали зносити і своїх дітей до контори (Юрій Мокрієв, Сто.., 1961, 69); — От що зробим: скільки у кого є хліба, знесім увесь до зерна і до пилиночки у купу (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 126); Як наїдуть козаки, — страшно й подумати. А хтось тоді й порадь — доки не пізно ще, ..мерщій знести все в економію, хто що взяв (Андрій Головко, II, 1957, 303).

2. Несучи, спускати, доставляти зверху вниз. Потім до огнища йде [Бавкіда] і в попелі ще нехолоднім Жар вигрібає, кори докидає і листу сухого, ..Зносить з гори після того трісок та всілякого хмизу (Микола Зеров, Вибр., 1966, 326); Чула [Марія], як виходили з льоху. Як зносили щось з горища (Ірина Вільде, Опов., 1954, 17); Здавалось, на дамбі не залишиться жодної живої душі. Проте дим розвіявся, вбитих і поранених знесли вниз — їх виявилося менше, ніж можна було чекати (Олесь Гончар, III, 1959, 366).

3. Зрушувати, зривати з місця, переміщати, відносити куди-небудь, захопивши силою свого руху (про вітер, воду, вибухову хвилю і т. ін.). Чуємо вже — сокира цюкає і голос вітер до нас зносить — пісні хтось співає (Марко Вовчок, I, 1955, 203); Верхні горизонти порід.. поступово руйнуються; продукти їх руйнування зносить вода у понижені ділянки (Наука і життя, 8, 1958, 22); На болоті журавель Цілий день збирав щавель. Назбирав собі на борщ, Та якраз вперіщив дощ, І щавель знесла водиця (Михайло Стельмах, Колосок.., 1959, 57);
//  безос. Вона непомітно відсунулася і сперлася на паркан так, щоб тютюновий дим і запах зносило повз неї (Іван Сенченко, Опов., 1953, 87); Андрій і Михайло закріпили кінець троса, щоб течією не знесло його під правий берег (Микола Трублаїні, I, 1955, 111); Покрівлю, видно, знесло вибуховою хвилею під час нальоту авіації (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 318).

4. Знищувати, ламаючи, руйнуючи і т. ін. Коли зносили старий дім, що раніше був на місці нашого нового, від нього лишили тільки один куток (Сава Голованівський, Крапля.., 1945, 3); Поглянув він на ворота, на хвіртку, — мовби поглядом зніс їх (Панас Мирний, I, 1949, 243); Палахкотить гнівом трудящий люд, як одне серце: одібрати в поміщиків землю, знести, розтягти до цурки їхні кубла (Андрій Головко, II, 1957, 255);
//  Знімати, відділяти чим-небудь; зрізувати, зрубувати. — Поробили двері, нічого сказати! Трохи собі голови не знесла (Нечуй-Левицький, II, 1956, 321);
//  безос. Над головним входом він [особняк] мав колись, певно, струнку вежу, яку знесло снарядом (Олесь Донченко, VI, 1957, 320);
//  перен. Відміняти, скасовувати або силою знищувати що-небудь. Указ 76 року, як звісно, рішили знести, але ще не публікують про це (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 278); Безпосереднім і найближчим завданням революції в Росії було завдання буржуазно-демократичне: скинути залишки середньовіччя, знести їх до кінця.. (Ленін, 33, 1951, 28).
Зносити (знести) до пня див. пень.

5. Піднімати, виносити нагору. Він батька.. На плечах зніс на Іду-гору (Іван Котляревський, I, 1952, 274); Тільки що Христя намірилася стрибнути, а Кравченко ззаду так її і підхопив під руки, так і зніс на повозку, аж Христя усміхнулася (Панас Мирний, III, 1954, 317); У травні, у пам'ятнім травні, Замаяв побідний наш стяг, Його наші воїни славні 3 боями знесли на рейхстаг (Степан Крижанівський, Срібне весілля, 1957, 134);
//  безос. — Ох, мій голубчику, маленький! Ще добре, що зоставсь! От якби впав і був би неживенький, І горенько б тоді було... Чого ж тебе туди знесло? (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 160).

6. розм. Здіймати, підносити вище, вгору. Все вище зносим над землею ми праці звільненої стяг (Володимир Сосюра, Щастя.., 1962, 43); Зніс [Довбущук] її [булаву] високо понад себе і спустив потім на Петрія (Іван Франко, VIII, 1952, 117);  * Образно. Я знаю, що бійця нащадки спом'януть І нашу віру й кров знесуть на п'єдесталі (Андрій Малишко, Чотири літа, 1946, 56).
Зносити (знести) очі догори див. око.

7. перен. Терпіти, витримувати що-небудь неприємне, тяжке, болісне і т. ін. Часом вибігає [Гнатко] на ковзанку босоніж та й ковзається на маленьких ночовках, що стоять біля жорен, і вперто, без жодної сльозинки, зносить мамині ляпаси (Михайло Стельмах, I, 1962, 378); Огудою і зневагою, мов дьогтем, обліпили Радивона, і він мусив зносити... (Костянтин Гордієнко. Дівчина.., 1954, 281); — Такого докору, Сергію, не знесу (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 210); — Щоб тільки побачити оце озеречко, варто було знести всі труднощі дороги!.. (Терень Масенко, Життя.., 1960, 67).
Не зносити кого, чого — почувати огиду, відразу до кого-, чого-небудь; не любити когось, щось. Поет хруснув пальцями. Вона скрикнула: — Не робіть так, я сього не зношу! (Леся Українка, III, 1952, 702); Дідусь не зносить Антося. Інакше як горбоносим чортом не називає (Дмитро Бедзик, Серце.., 1961, 166); Умом (головою) зносити (знести) — бути спроможним збагнути, зрозуміти що-небудь. І не міг він умом знести, яким дивом-дивним він живий та цілий вискочив... (Марко Вовчок, I, 1955, 333).

8. розм., рідко. Охоплювати, проймати (про думки, почуття). Отакі гадки зносили Славка, заки не пішов додому й не відігнав їх спанням (Лесь Мартович, Тв., 1954, 332); — Ну, про мене, зробимо пробу, коли тебе така охота зносить (Іван Франко, IV, 1950, 64).

9. Відкладати, нести яйця (про птахів). Жива вага банківської курки 600—800 г, зносить вона по 8—12 білих яєць за один-два цикли на рік (Птахівництво, 1955, 18); Курка рябенька, мов знести хотіла, бочком заглядала в шапку (Павло Тичина, I, 1957, 248).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 670.

Коментарі (0)

ЗНОСИ́ТИ див. зношувати.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 671.

Коментарі (0)