в означеннях
Тлумачення, значення слова «зобиджати»:

ЗОБИДЖАТИ і ЗОБИЖАТИ, аю, аєш, недок., ЗОБИДИТИ, джу, диш, док., перех., розм.

1. Викликати у кого-небудь почуття образи; ображати, скривджувати. Він [батько] справді був добрий, не то що ніколи не зобижав її, а було і матір придерже, коли та розходиться лаяти... (Панас Мирний, III, 1954, 19); Правдиві сльози заблищали на її запалих очах. Бо відколи вона пам'ятає себе, усі, усі зобиджають її (Михайло Стельмах, II, 1962, 20); — Ото мати зрадіє, що дочка знов буде коло неї!.. Тут і доглянуть, і голову змиють, і зобидити не дадуть (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 207);
//  Безчестити (жінок, дівчат). — О, вже і безстидство причепив! — посміхається Юрко.. — Хіба ж я зобижаю дівчат? От інколи тільки руки погрієш навколо їхнього стану (Михайло Стельмах, I, 1962, 65).
Муху (мухи) зобидить не зможе (не зобидить) — про сумирну, лагідну людину. [Валерій:] Василько щастя людям хтів зробить; Він муху — й ту зобидить би не зміг! (Євген Кротевич, Вибр., 1959, 583).

2. Заподіювати кому-небудь матеріальні збитки, кривдити в чому-небудь. Пороздавала [удова] усе: землю — на скіпщину, вітряк — з мірки, та усе чесним, богобоязним людям, щоб не зобиджали її і щоб у срок [строк] зносили, що треба (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 422); — Як там поживає ваша дружина, товаришу гвардії майор? — запитав Хома, поштиво козирнувши. — Бригадир не зобижає? Дає соломи на хату? (Олесь Гончар, III, 1959, 427);  * Образно. — Цілісіньке літо худоба в нас пасеться, на зиму робимо запаси сіна. Паші вистачає, тайга не зобидить... (Олесь Донченко, II, 1956, 62).

3. перев. чим. Давати що-небудь, наділяти чимось у меншій мірі, ніж потрібно, позбавляти чогось. Може, старий батько зобиджав її вдяганкою та обуванкою чи дорікав шматком хліба? (Іван І. Волошин, Місячне срібло, 1961, 179); — Вони [яничари] прямують сюди. Вже поминули свої шанці. — От і добре. Одвести заслон до самого верболозу. Якщо їх бог розумом зобидив, вони підуть і далі (Спиридон Добровольський, Очаківський розмир, 1965, 237).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 674.

Коментарі (0)