в означеннях
Тлумачення, значення слова «зойк»:

ЗОЙК, у, чол. Голосний, несамовитий крик (перев. як вираз жаху, відчаю, благання допомоги і т. ін.). Незабаром у нічній тиші залунали крики і зойки людей, яких убивали (Осип Маковей, Вибр., 1956, 538); — Ляга-а-й! — пролунав хрипкий зойк. Офіцери впали.. Посипались бомби (Олександр Довженко, I, 1958, 359); І в ту ж мить бахнув постріл.. Сунули натовпом, зчинивши ґвалт і ревище на все село. Крик, зойки — «рятуйте!» Аж моторошно (Андрій Головко, II, 1957, 344); — Петре! Петре! — ридала вона, ламаючи руки, — Петре, чи ти чуєш мій зойк, мою муку? (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 163);  * Образно. Сцена порожніє... Бігають прожектори, немає братів, і стоїть над сценою розпачливий зойк оркестру (Юрій Яновський, II, 1958, 20);  * У порівняннях. — Де Тася? — як зойк, вирвалось з його грудей (Любомир Дмитерко, Розлука, 1957, 36);
//  Жалібний стогін. Тихі зойки доносилися щораз ближче (Іван Франко, V, 1951, 25);
//  Крик, квиління (птахів). Прибої хвиль, громади дальніх гір, чаїний зойк, роздерті вітром тучі... (Володимир Сосюра, Солов. далі, 1957, 143).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 679.

Коментарі (0)