в означеннях
Тлумачення, значення слова «золочений»:

ЗОЛО́ЧЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до золотити. Вміє й працювати, й пригортать Ця рука, золочена жнивами... (Максим Рильський, I, 1960, 305); Поділля! ..В долинах серед зелених гущавин села, і знову пагорби, і рівнина, золочена пшеничним колосам (Іван Цюпа, Україна.., 1960, 242).

2. у знач. прикм. Укритий тонким шаром позолоти; позолочений. Посеред стіни висіло велике дзеркало, а по обох боках його широкої, золоченої рами видно було дві групи фотографій у різьблених, дерев'яних рамочках (Іван Франко, II, 1950, 288); І зайчики сонячні грали На грані золоченій книг (Микола Бажан, Роки, 1957, 262);
//  Витканий або вигаптуваний шовковими позолоченими нитками. На чолі погромників тили попи в золочених ризах, з хрестами (Наука і життя, 3, 1960, 49);  * Образно. Лежать доріг золочені мережки, Де я ходив (Ярослав Шпорта, Вибр., 1958, 182).

3. у знач. прикм. Який має золотистий колір. Убогий, дикий край! Весною бруд і холод; Улітку чорний степ: ні затишних гаїв, Ні виноградників, ні золочених пив (Микола Зеров, Вибр., 1966, 104); Золочена волосинка.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 683.

Коментарі (0)