ЗОЛОТНИК 1, а. чол. Стара російська одиниця ваги, яка дорівнювала 1/96 фунта (близько 4,266 г). Лихо приходить пудами, а сходить золотниками (Номис, 1864, № 1958); Можна класти на осла сакву за саквою, але останній золотник звалить його з ніг (Леонід Первомайський, Невигадане життя, 1958, 74).
ЗОЛОТНИК 2, а, чол., техн. Пристрій для розподілу потоку рідини, пари або газу в парових, гідравлічних та пневматичних машинах. У багатьох агрегатів на хімічних заводах з поліетилену зроблено золотники, вентилі, крани, воронки (Наука і життя, 2, 1963, 4).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 682.