ЗОЛОТИТИ, лочу, лотиш, недок., перех.
1. Покривати золотом (у 1 знач.) або позолотою. Золотаря хтось, Лаерка, сюди хай покличе негайно, — Щоб у телиці тієї він роги прийшов золотити (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 68); * Образно. Кінчилося літо. Осінь непомітно золотила сади, розсипала багрянець (Панас Кочура, Родина.., 1962, 49).
2. Освітлюючи, надавати чому-небудь золотистого кольору, відтінку. Вечерне сонечко гай золотило, Дніпро і поле золотом крило (Тарас Шевченко, II, 1963, 43); Далеке полум'я золотило листя на тополях над Лошшю (Олекса Десняк, Вибр., 1947, 50).
3. перен. Робити привабливим; прикрашати. Мірне
гойдання брички розкішно вколисувало його, а його
власні мислі та думи золотили перед ним увесь світ
(Іван Франко, V, 1951, 324).
♦ Золотити пілюлю див. пілюля; Золотити руку
кому — давати гроші кому-небудь за певну послугу.