ЗОРЯНИ́СТИЙ, а, е. Те саме, що зоряний 1. Вже беруться, любий, твої скроні Першою смутною сивиною. А у пісні ходиш гармоністом, Молодим, іще двадцятилітнім, І слова під небом зорянистим Заквітають, як сади у квітні (Любов Забашта, Квіт.., 1960, 91).
ЗОРЯНИ́СТИЙ, а, е. Те саме, що зоряний 1. Вже беруться, любий, твої скроні Першою смутною сивиною. А у пісні ходиш гармоністом, Молодим, іще двадцятилітнім, І слова під небом зорянистим Заквітають, як сади у квітні (Любов Забашта, Квіт.., 1960, 91).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 690.