ЗОРОВИ́Й, а, е.
1. Стос. до зору (у 1 знач.). Зоровий апарат у новонароджених дітей ще не цілком готовий до нормальної діяльності (Шкільна гігієна, 1954, 61); Зараз медики та інженери працюють над протезуванням зорових нервів (Наука і життя, 6, 1962, 36); В образотворчому мистецтві адекватність образу мусить бути стверджена саме через зорове сприйняття (Мистецтво, 3, 1965, 25).
2. спец. Признач. для розглядання кого-, чого-небудь,
спостереження за кимось, чимось. Мов скам'яніли
пригнуті насторожені бійці, не одриваючи очей від зорової
щілини (Михайло Стельмах, Вел. рідня, 1951, 648); Макуха
насторожився, весь зібрався, сповнений уваги, припав до
переднього зорового скла (Юрій Бедзик, Полки.., 1959, 118);
Мусадзе глянув через зоровий отвір у піч (Вадим Собко, Біле
полум'я, 1952, 206).
▲ Зорова труба (трубка) — оптичний прилад для
розглядання віддалених об'єктів. Настя скеровує зорову
трубку на фелюку і мало не скрикує: фелюка наблизилася
і збільшилася втроє (Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 22).