в означеннях
Тлумачення, значення слова «зоставатися»:

ЗОСТАВАТИСЯ і рідше ЗІСТАВАТИСЯ, аюся, аєшся, недок., ЗОСТАТИСЯ і рідше ЗІСТАТИСЯ, ануся, анешся, док.

1. Продовжувати бути, залишатися де-небудь, не покидати якогось місця протягом певного часу. І вже ж тобі, милий, назад не вертаться! Там тобі, серденько, навіки зоставаться (Пісні та романси українських поетів.., II, 1956, 12); — То ти зоставайся тут на хазяйстві, Левку, а я піду навідаюсь до млина, подивлюся, що воно там робиться (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 77); Казав Кармель дожидати його, зістатися вдома (Марко Вовчок, I, 1955, 364); Так і зостались у старих Марко та дівчинка Ніни (Іван Микитенко, II, 1957, 316);
//  також з інфін. Продовжувати перебувати, залишатися де-небудь з певною метою. Владко часто увечері приходив на своє старе помешкання, зоставався на чай, жартував з Миколайовою (Іван Франко, VI, 1951, 248); Одного разу Рябченко прийшов у свято до церкви, вистояв утреню, а тоді.. зостався підождати в сторожці, — там звичайно дожидали люди, поки вдарять до служби (Борис Грінченко, II, 1963, 475); Яресько з своєю озброєною ячейкою зостався вдома ночувати ще одну ніч — на завтра їм було наказано з'явитися в повіт (Олесь Гончар, II, 1959, 229);
//  Продовжувати перебувати в якому-небудь положенні, знаходитися де-небудь, будучи поміщеним, залишеним там. Маленькі рученятка обіймалися коло маминої шиї і такеньки довгенько-довгенько вони зоставалися (Марко Вовчок, I, 1955, 365); Гласні підійшли під рундук, поскидали шапки. Тільки один Чіпка з Лозою, як сиділи, так і зосталися (Панас Мирний, I, 1949, 380); Любов входить і надіває абажур на лампу, він зостається до кінця, через що сцена весь час в червонуватому світлі (Леся Українка, II, 1951, 30); На лаві зосталась писарева скрипка (Нечуй-Левицький, II, 1956, 56).

2. Продовжувати бути яким-, ким-, чим-небудь, залишатися в попередньому стані; не змінюватися. Микита Уласович як позіхав, та побачив сеє диво [відьму], та так йому рот роззявлений і зоставсь (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 183); — Не схотів я зоставаться панським, запріг коня, узяв жінку з дітьми.. та й помандрували у Чорноморію (Олекса Стороженко, I, 1957, 80); [Роман:] Я, яким був, таким і зостався. [Зінька:] Ти не таким здавався!.. (Марко Кропивницький, II, 1958, 32); Було просто чудом, що вона зосталася жива серед сеї руїни, серед сотень повалених, вирваних з коренем дерев (Гнат Хоткевич, II, 1966, 223); Патентом 1848 року австрійський імператор дав «волю» селянам, але земля й надалі зосталась панською власністю (Петро Козланюк, Відродження.., 1950, 7).
Зоставайтеся здоровенькі див. здоровенький; Зоставайся (зоставайтеся) здоров (здоровий, здорова, здорові) див. здоровий; Зоставатися (зостатися) на другий рік — те саме, що Залишатися (залишитися) на другий рік (див. залишатися). Хвороба то така, що клопотатися б і нічого, та горе в тім, що треба багато часу на неї стратити, а через це може бути таке, що треба зостатися і на другий рік в класі (Панас Мирний, V, 1955, 404); Зоставатися (зостатися) при своїй думці — не змінювати свого наміру. — Так наш князь затявсь, при своїй думці зоставсь. — Скільки, — каже-говорить, — по світу не їжджав, у яких царствах -государствах не бував, а такої куниці, ніби красної дівиці, не видав (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 57).

3. тільки 3 ос. Продовжувати існувати, зберігатися; не зникати. [Антоніо:] Життя і мрія в згоді не бувають і вічно борються, хоч миру прагнуть. А в скутку боротьби — життя минає, а мрія зостається (Леся Українка, III, 1952, 120); Щука пропала, а зуби зостались (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 157); — Тепер звелося чумацтво, одні пісні зосталися (Михайло Стельмах, I, 1962, 50);
//  Продовжувати жити, залишатися після смерті кого-небудь. Старий Щербат із жури скоро зійшов у могилу, зосталася удова з дочкою (Гнат Хоткевич, I, 1966, 102); Там, де сирота зістатися має, лучче, аби камінь виріс (Номис, 1864, № 10694);
//  Бути в наявності (після використання, вжитку і т. ін. чого-небудь). Жінка продає якісь корінці, і усяк, хто йде, то й купує тих корінців, і вже кучка невелика зостається (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 476); До осені звели отару... Зосталось, може, з пару, Та й тих упорали під темну ніч, Щоб більше не кортіло (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 58); — Може, гроші зостануться, набери ти Христі хоч абищо на кофтину (Андрій Головко, II, 1957, 120);
//  безос. Якби його [Чіпку] наняти, — хоч би менше з'їжі... все б таки хоч на одежу зосталося! (Панас Мирний, I, 1949, 147);
//  від кого — чого або по кому — чому. Зберігатися як, слід, залишок чогось, що зникло, минуло, або після смерті кого-небудь. Умер давно той цар з лицем тирана, зоставсь по ньому — круг і збитий напис (Леся Українка, I, 1951, 253); Як умер батько, зараз почав Микола пити, покинув коло хазяйства впадати.. Од хазяйства зосталася сама хата (Борис Грінченко, I, 1963, 316); Безугавно молотила ворожа артилерія і по містечку Перекоп, дарма що від нього зосталась уже тільки величезна купа руїн, (Олесь Гончар, II, 1959, 402).
Зоставатися (зостатися) в пам'яті (уяві) — те саме, що Залишатися (залишитися) в пам'яті (уяві) (див. залишатися). — Колись я писав вірші, знав напам'ять Овідія, Горація, а тепер все чисто повилітало з голови, тільки й зосталась в пам'яті березова каша, — сказав Терлецький, наливаючи чарку (Нечуй-Левицький, III, 1956, 42); Зоставитися (зостатися) за душею див. душа; І (й) духу не зосталося див. дух; Не зосталося (не зостанеться) й сліду кого, чого — про повне, безслідне зникнення кого-, чого-небудь. Дерево превисоченне було; його так до половини у мілку щепу розбило і усі гілля стерло і зм'яло, так що і сліду їх не зосталось (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 414); Не зосталося (не зостанеться) й крихти див. крихта; Мокре місце [не] зостанеться; Мокрого місця не зостанеться див. мокрий.

4. Опинятися в якому-небудь стані, положенні, ставати ким-, чим-небудь або яким-небудь. Сам [Павло] на самоті ніколи не хотів зоставатися, а все туди рветься, де люди (Марко Вовчок, I, 1955, 178); Андрійко виламав ногу — слабував, мало не вмер і на ціле життя зостався калікою (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 441); Троє драгунів, які самочинно втрутились у бій, зосталися порубаними (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 399);
//  без кого — чого. Втрачати кого-, що-небудь, залишатися без когось, чогось. Брати повискакували з хати в одних тільки сорочках і зостались на світі без копійчини, одежинки і шматка хліба (Олекса Стороженко, I, 1957, 51);
//  у чому. Скинувши або втративши щось а одягу, виявлятися не повністю одягненим. — У мене кожух добрий і довгий. — То що, скинеш? А сам у сорочці зостанешся? (Панас Мирний, III, 1954, 45);
//  за ким, кому. Переходити в чиє-небудь користування, володіння; залишатися у спадщину. — А земля хіба за нами зосталася? — боязко спитала Христя (Панас Мирний, III, 1954, 52); — У Василя хата своя. Умре стара мати, нікому ж вона не зостанеться, тільки Василеві (Нечуй-Левицький, I, 1956, 81);
//  на кого. Бути доглянутим ким-небудь. — На кого моя старенька матінка зостанеться? (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 416).
Зоставатися (зостатися) дурнем див. дурень; Зоставатися (зостатися) на бобах див. біб; Зоставатися (зостатися) ні в сих ні в тих — втрачаючи що-небудь, опинятися в скрутному або незручному становищі. Левантина [наймичка] зоставалася ні в сих ні в тих, бо господарі знову брали Параску (Борис Грінченко, II, 1963, 260); Зоставатися (зостатися) ні з чим — втратити все. Ні з чим зостався мій Хома: Води нема й курей чортма (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 14); Зоставатися (зостатися) за спиною (позаду і т. ін.) — те саме, що Залишитися (залишитися) засипною (позаду і т. ін.) (див. залишатися). Ми побігли кущами. Віти били нас по обличчях, шкрябали, босі ноги підколювалися. Незабаром Ксеня почала зоставатися позаду (Борис Грінченко, I, 1963, 297); Пешт, східну частину міста, уже було майже цілком очищено від ворога. П'ять тисяч кварталів зосталися за спинами наших бійців (Олесь Гончар, III, 1959, 284).

5. Випадати комусь, припадати на чию-небудь долю. А тому, тому на світі, Що йому зосталось, Кого батько і не бачив, мати одцуралась? (Тарас Шевченко, I, 1963, 39); Віщувало серце, що як тільки зміцніють синові крила, — не втримати його в хаті, знову гайне по світах. Що ж тоді зостанеться їй? (Олесь Гончар, II, 1959, 198).

6. з інфін., безос. Бути на черзі для виконання, здійснення. До нового року я не мала часу писати, багато було хатньої роботи і люди вештались, а вже ввечері, коли найліпше писати, я була втомлена і зоставалось тільки лягати й читати (Леся Українка, V, 1956, 159).
Зостається (зосталось) [тільки] одно; Нічого не зостається (не зостанеться), як... — про становище, коли немає з чого вибирати, а можна діяти лише певним чином. Одно зостається — або в сіті до павука, або еміграція до Бразілії (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 37).

7. до чого, перев. безос. Бути в запасі, бути ще не використаним або не подоланим (про час, відстань і т. ін.). Тижнів зо три зоставалося ще до весілля (Нечуй-Левицький, I, 1956, 138); Востаннє мотор заглухнув.., коли їм зоставалось всього з кілометр доїхати до місця робіт на трасі каналу (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 183); Зіставалось Оленці.. год один ще повчиться (Архип Тесленко, Вибр., 1950, 104).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 692.

Коментарі (0)