в означеннях
Тлумачення, значення слова «зоставляти»:

ЗОСТАВЛЯТИ, яю, яєш, недок., ЗОСТАВИТИ, влю, виш; мн. зоставлять; док., перех., рідко.

1. Вирушаючи звідкись або кудись, не брати з собою, залишати на місці кого-, що-небудь. — Не кидай, Пархіме, нічого; не зоставляй, забирай усе: ти за сі ласощі гроші платив (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 477); Виходячи з села і сподіваючись на хазяйську одежу, вона свою новішу зоставила дома (Панас Мирний, III, 1954, 81); Зоставив дома сім'ю велику — не знаю, чим і живуть (Олесь Гончар, II, 1959, 159);
//  на кого. Вирушаючи кудись, залишати кого-, що-небудь під чиїмось доглядом. Комісар хутко прийняв рішення. Трьох важко поранених ми зоставляли в танку — на піклування товариша К. (Юрій Яновський, I, 1954, 55); Положили на віз чимале барильце й горілки, та й поїхали з косарями всі до душі, зоставивши хату на діда, щоб назирав (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 145).

2. Залишати, віддавати у чиє-небудь користування. Старші брати, взявши собі дещо з батьківського добра на пам'ятку про батька, зоставили Харитонові, як найменшому в сім'ї.., усе нерухоме добро й господарство (Нечуй-Левицький, III, 1956, 12); Хведір.. чув від хлопців, як його батька громада зневажила, зоставивши землю за Пріською (Панас Мирний, III, 1954, 55);
//  Передавати у спадщину, заповідати. Князь прогайнував усю батьківщину, зоставив їй [дочці] тільки будинок невеличкий у місті (Марко Вовчок, I, 1955, 258); — До чого ж бездарний царат; навіть путящої карти Сиваша нам не зоставив (Олесь Гончар, II, 1959, 397).
Зоставляти (зоставити) в спадок (в нащадок) — те саме, що Залишати (залишити) в спадщину (у спадок) (див. залишати). [Демко:] Один змалку працює, у праці і помира, і дітям в нащадок зоставля одну тільки гірку працю... (Марко Кропивницький, II, 1958, 191).

3. Бути причиною появи, виникнення чого-небудь; спричиняти щось. Він лупить жінку.., голомшить і дітей, ..за вину і без вини зоставляє синці на маленькому тілі (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 439); Ярошенко побіг, зоставивши після себе кров, розбризкану на сухому грудді, на білій, повитій по стеблах, березці (Олесь Гончар, Людина.., 1960, 94);
//  Викликати певні почуття, думки і т. ін. Драма — цікаво написана, легко читається... а проте зоставляє якесь чудне враження (Панас Мирний, V, 1955, 423); Тепер вони розуміли, яке було життя без просвітку, але пам'ять зоставила їм відчуття далекої юності, краплю щастя в морі ночі (Юрій Яновський, II, 1954, 118).

4. Відкладати, зберігати щось для кого-, чого-небудь. Де випросить [Оксана] чого з'їсти, а де й нічого не дадуть, то й голодувала часто, зоставляючи дитині і послідню крихту (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 458); Тоня діловито наливає з бідона води, зоставляє трохи, щоб і собі напитись (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 34); Її лаяли на всі боки й другими способами допікали. То кухарка Параска окропу не зоставить голову змити, то дід відра не достягне, як вона у колодязь упустить (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 101);
//  Призначати для чого-небудь. Він таки найняв п'ятнадцять десятин поля. П'ять уже зорав на зяб, останні зоставив на ярину, баштан і огородину (Панас Мирний, IV, 1955, 213);
//  Не віддавати, тримати у себе. — Якщо Вам ся п'єса не конче потрібна, то дозвольте мені ще на який час зоставити її у себе... (Леся Українка, III, 1952, 583).
Зоставляти (зоставити) на насіння див. насіння; Зоставляти (зоставити) на сльози див. сльоза; Не зоставили ні кришки, ні покришки кому — нічого не залишити кому-небудь. [Гаркуша:] Сутяжники загарбали всю мою худобу і не зоставили мені ні кришки, ні покришки (Олекса Стороженко, I, 1957, 299).

5. Пропонувати кому-небудь затриматися десь, примушувати кого-небудь не покидати якогось місця, посади і т. ін. На що ж йому й зоставляти мене у себе? на що казати: зостаньтесь, я з вами маю побалакати?.. (Панас Мирний, V, 1955, 170); — Тільки й чули, — кажуть, — що дуже твого Семенка катували, а таки зоставив панич при собі його (Марко Вовчок, I, 1955, 35);
//  з інфін. Просити, примушувати затриматися з певною метою. Було Хвеська одна і в поле ходить, а свого Хвеська, неначе хлоп'ятко, зоставляла двору стерегти (Олекса Стороженко, I, 1957, 36); Усякий раз вони його зоставляли у себе обідати (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 55).

6. Іти, вирушати звідки-небудь, покидати якесь місце. Ой не страшні тому, браття, глибокії рани, Хто у бою свою почесть і життя забуває, ..Золотий батьківський престол зоставляє (Панас Мирний, V, 1955, 266);
//  За лишати кого-небудь без своєї уваги, турбот, любові і т. ін. — Отець мій буде розбирати моє хотіння ...він не зоставить покірної дочки... (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 359);
//  тільки док. Залишити сиротами (дітей). Стьопа знає, що сестру Валентини Григорівни розстріляли фашисти і вона зоставила по собі такого ж, як і Стьопа, сироту Володю (Василь Кучер, Дорога.., 1958, 24).

7. Зберігати, не знищувати, залишати недоторканним. Всі запорожці голили собі голови і зоставляли тільки повище лоба одну чуприну (Олекса Стороженко, I, 1957, 265); [Явдоха:] Задумали спродувати усю худобу, хоч би корову рябушечку зоставили (Марко Кропивницький, II, 1958, 474);
//  також з інфін. Залишати у попередньому стані, положенні. Який вжиток чи пожиток Матиме людина З того плуга, що бур'яну Не видере в полі, А зоставить з корінцями Рости на роздоллі? (Павло Грабовський, I, 1959, 522); Розвеселившись, гості гуртом стали упрошувати Данька, щоб не впирався, щоб не зоставив Мокрини вік сидіти в дівках... (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 13).
Зоставляти (зоставити) на другий рік — не переводити в наступний клас (учня, ученицю).

8. тільки док., ким. Зробити яким-, ким-, чим-небудь, спричинити певний стан. Є й такі, що вимагають щирості не скажи для того тільки, щоб зоставити повік нещасливими ймовірних!.. (Марко Вовчок, I, 1955, 214); [Іван:] Скільки, брат, не думай, а прийдеться помирать; так хіба не однаково: чи дома вмерти, чи на війні? А то горе, як калікою на весь вік зоставлять… (Марко Кропивницький, I, 1958, 112).
Зоставляти (зоставити) на бобах див. біб.

9. без чого. Не давати, позбавляти чого-небудь. — Гріх, кажу, вам буде, як на старості літ зоставите мене без шматка хліба й осоромите мою сиву голову!.. (Степан Васильченко, I, 1959, 144); Їм здавалося, що Цимбал діє занадто мляво, помірковано, що за своїми балачками він усе тут проґавить, зоставить їх без роботи (Олесь Гончар, I, 1959, 39).

10. із часткою не, тільки док. Використати до кінця, повністю. Дяки і гості пообідали... чи то пак, ..кісточки пересмоктали; а що напитків, так і крапелини не зоставили (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 485);
//  Позбавитись чого-небудь, знищити когось, щось повністю. Москалі приломилися бух! бух! бу-ух.. Ні душечки не зоставили ворогів (Панас Мирний, I, 1949, 232); Старанно зав'язавши галстук, Каргат вичистив піджак, не зоставивши на ньому жодної порошинки (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 6).
І кістки живої не зоставити див. кістка; Не зоставляти (не зоставити) каменя на камені див. камінь.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 693.

Коментарі (0)