ЗОЗУ́ЛЕНЬКА, и, жін.
1. Пестл. до зозуля. І вдень, і ввечері там соловей співав, і пташки пурхали, зозуленька кувала (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 125); * У порівняннях. В Путивлі граді вранці-рано Співає, плаче Ярославна, Як та зозуленька кус, Словами жалю додає (Тарас Шевченко II, 1963, 387).
2. нар.-поет. Пестливе звертання до дівчини, жінки. — Ні, бабусенько, ні, зозуленько, він прийде, не забариться... (Марко Вовчок, I, 1955, 155).