ЗОЗУ́ЛЯ, і, жін. Корисний перелітний птах-самка з світло- чи бурувато-сірим оперенням; поширений у Європі і Азії; кладе яйця в чужі гнізда; живиться комахами, зокрема волохатою гусінню. Зозуля знищує дуже багато комах, серед яких більшість шкідників лісу, і тому заслуговує на особливу охорону (Корисні птахи України.., 1950, 52); Чубата зозуля, як і звичайна, належить до птахів, що не мостять гнізд і самі не дбають про потомство, а підкидають свої яйця в гнізда інших птахів (Посібник з зоогеографії, 1956, 117); Кує зозуля. Б'є молоточком у кришталевий великий дзвін — ку-ку! ку-ку! — і сіє тишу по травах (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 225); Десь на вершечку високої тополі, в кінці саду, лічила чиїсь літа сива зозуля (Олекса Десняк, Десну.., 1949, 207); * У порівняннях. Якби крила — полинула б до його зозулею, кувала б, визивала б його (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 67); — Була б, певно, за Василем і була б господинею. А то, бач: як зозуля та — без пристановища, без притулку (Панас Мирний, III, 1954, 165).