в означеннях
Тлумачення, значення слова «зрадливий»:

ЗРАДЛИ́ВИЙ, а, е.

1. Здатний на зраду, на підступний, віроломний вчинок. Андрій мовчки посміхається: роля зрадливого сина Бульби йому дуже подобається... (Степан Васильченко, I, 1959, 153); У лісах над Ірпінем чатує зрадливий і підступний ворог — і Щорс часто відвідує околиці Києва, розмовляє з розвідниками, що побували в тилу у ворога (Семен Скляренко, Легендарний начдив, 1957, 61); Коли їх [паліїв війни] слуги, плазуни зрадливі, Підіймуть руки на всесвітню правду, На дружбу нашу чисту, — горе їм! (Максим Рильський, III, 1961, 9);
//  Власт. зрадникові. Гончар не помітив ні її ластовиння, ні синюватих уст, ні тієї щербинки в зубах, що була вірною прикметою зрадливої вдачі (Михайло Стельмах, I, 1962, 301); Рвалася [Любов Прохорівна] на простір полетіти прибраним метеликом, ледве тамуючи зрадливі думки (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 51);
//  Здійснюваний зрадником. Звістка про зрадливий напад на Мартинка блискавкою рознеслася з уст в уста, і кожен козак готував себе до бою в найближчу хвилину (Іван Ле, Наливайко, 1957, 259).

2. Який порушує вірність у коханні, дружбі; невірний. Не виходить чорнобрива Із темного лугу, Не виходить зрадливая... (Тарас Шевченко, II, 1963, 152); То ти вже про те і не згадуєш, ні, — Що серце давно віддала ти мені? Те миле й зрадливе серденько своє! (Леся Українка, IV, 1954, 83);  * Образно. Місяць березень брехливий і зрадливий — то до зими тулиться, то до весни (Оксана Іваненко, Тарасові шляхи, 1954, 36).

3. перен. Який має, містить у собі несподівану небезпеку. Ця тиша могла бути зрадливою, через це тривоги не зникала (Анатолій Шиян, Партиз. край, 1946, 137); Перед його очима Анка по коліна загрузла в зрадливе болото, в тайгову трясовину, що сховала свій смертельний капкан під веселим зеленим килимом (Олесь Донченко, II, 1956, 53);
//  Який виказує, виявляє те, що хотілося б приховати, затамувати. За порогом Христя, закриваючи за собою двері, відчуває зрадливе, неприємне тремтіння в ногах (Натан Рибак, Зброя.., 1943, 182); Не міг [Харитон Максимович] глянути на Тамару, заплющував очі, щоб бува зрадлива сльозинка не впала на Тамарину руку (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 8);
//  Який може підвести в потрібний момент; ненадійний. Тепер же я маю тільки подякувати за честь, яку зробили мені Ви [І. Франко].., запрошуючи мене до роботи, та й взятись до тієї роботи так завзято, як тільки дозволить мені моє зрадливе здоров'я (Леся Українка, V, 1956, 211).

4. перен. Який легко і часто змінюється: мінливий. Зрадлива доля мужича.. — неврожай, чи градом хліб побило, чи пожежа змела двір, чи чума, сибірка на худобу, лишився без тягла... — був хазяїн і нема! (Андрій Головко, II, 1957, 514); Навкруги чорне страшне море, безодня води й гніву. Воно іноді поманить ласкавою синьою фарбою, ..почне чарувати. А натура його зрадлива (Юрій Яновський, II, 1958, 41).

5. перен. Який може ввести в оману; обманливий. Знову завмирає в чеканні стражденне хліборобське серце, плекас зрадливі сподівання, марить тим житнім колосочком, тим дрібним, але своїм зернятком, на якому тримаєтеся його життя (Михайло Стельмах, I, 1962, 361).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 697.

Коментарі (0)