ЗРА́ДНИЦЯ, і, жін. Жіночий рід до зрадник. «Ні, ні, — думалось їй, — не буде того.. Я не стану зрадницею свого краю!» (Іван Франко, VI, 1951, 67); [Середа:] Бувають друзі, які на словах хороші, а на ділі готові підкласти своєму другу свиню. [Іван:] Тоді це не друг, а зрадник. [Середа:] Або зридниця (Іван Микитенко, I, 1957, 462); * Образно. Надіє, зраднице! Окрасо днів моїх, Ти чуєш в поклику моїм палке благання?! Не одури мене востаннє, Не дай мене другим на сміх! (Олександр Олесь, Вибр., 1958, 123).