ЗРА́ДНИЦЬКИЙ, а, е.
1. Прикм. до зрадник. [Юда:]
Дедалі про зрадників почав [Мессія] заводить річ: чи
руку покладу на стіл — він каже: — Ось зрадницька
рука побіля мене (Леся Українка, III, 1952, 141); Вони [звістки]
ширилися по окупованій території зі швидкістю радіо,
проходили крізь стіни й замкнені двері, потрапляли до
кожного вуха, крім зрадницьких (Юрій Яновський, II, 1954, 22);
Я горе пив щодня і лиха знав я чашу, Але до зрадницьких
не долучився лав (Микола Зеров, Вибр., 1966, 387);
//
Здійснюваний зрадником. Відчуваючи хиткість свого становища
і знаючи слабість шляхетської Польщі, Виговський
вчинив новий зрадницький акт щодо українського народу.
Він почав переговори з султанською Туреччиною про
прийняття України в її підданство (Історія УРСР, I,
1953, 279);
// В якому наявна зрада, який має
підступний, віроломний зміст. Зал дуже уважно і напружено
слухав.. І лише коли в документі зайшла мова про
Центральну раду, про її зрадницьку політику, шумок пробіг
по залу (Андрій Головко, II, 1957, 550); Моє болюче серце може
Прийняти кулю в боротьбі, Та слово зрадницьке, вороже
Не знайде місця в нім собі (Дмитро Павличко, Бистрина. 1959, 96).
2. перен. Який криє в собі несподівану небезпеку.
Чую якийсь зрадницький дзвін скла. Протискуюся і не
на жарт лякаюся: майже весь комплект, канюль (скляних
трубочок), необхідних для досліду, — на підлозі
(Знання та праця, 8, 1967, 11);
// Який виказує, виявляє те, що
хотілося б приховати, затаїти;
// Який може підвести в
потрібний момент; ненадійний. Люди поривалися в поле,
але зрадницька погода перекреслювала їхні плани (Спиридон Добровольський,
Тече річка.., 1961, 176).