в означеннях
Тлумачення, значення слова «зрадник»:

ЗРА́ДНИК, а, чол. Той, хто зраджує (у 1—3 знач.). [Комонник:] Я зрадників державних не шкодую (Леся Українка, II, 1951, 527); В той час, коли народ самовіддано й завзято боровся за визволення батьківщини, великі феодали часто ставали зрадниками і переходили на сторону ворогів (Історія СРСР, I, 1956, 24); [Катря:] Чув, що торік одна дівка принесла своєму зрадникові дитину в церкву, як той став з другою, щоб вінець прийняти?.. (Марко Кропивницький, II, 1958, 380); Ліквідатори — зрадники марксизму і зрадники демократії (Ленін, 19, 1950, 135).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 698.

Коментарі (0)