ЗРІКАТИСЯ, аюся, аєшся, недок., ЗРЕКТИСЯ, зречуся, зречешся, док., перех.
1. Відмовлятися від
чого-небудь; свідомо позбавляти себе чогось. [Полі кеспа:]
А нащо ж ти приймала подарунки? [Кассандра:]
Чому ж я мала б і того зрікатись? (Леся Українка, II, 1951,
256); Нарешті вона заявила, що зрікається відпустки
і бажає щось робити (Гордій Коцюба, Нові береги, 1959, 331);
Хіба й справді ми не зрікаємось усього, на що мали б
право на землі! І особисте щастя, і власні бажання, всі
мрії і всі почуття ми зілляли в одне єдине стремління —
прагнення перемоги... (Олесь Гончар, III, 1959, 135);
[Маруся:] Чого ж мені радіти? Миру я зреклася, радощів
його не знаю. Що ж мені зосталося? (Панас Мирний, V, 1955,
100);
// Відмовлятися від своїх прав на що-небудь (перев.
на престол, духовний сан і т. ін.). [Казибрід:]
Склич людей, перепроси їх за все, що ти кому злого
зробив, і зречися війтівства (Іван Франко, IX, 1952, 81); В ніч
на 24 лютого 1848 року король Франції Луї Філіпп
зрікся престолу на користь свого старшого онука графа
Паризького (Натан Рибак, Помилка.., 1956, 209);
// Поривати
родинні чи інші зв'язки з ким-небудь, оголосивши
близького чужим. [Крістабель:] Ой, мамо, що ти
кажеш, бійся бога! Як можеш ти зрікатися дітей?
(Леся Українка, III, 1952, 56); — Це ти зрікаєшся батька,
страхаєш мене, докоряєш, що гроші заробляю на чужих
душах! (Семен Скляренко, Карпати, II, 1954, 211); [Жура:] А чи
можна вірити людині, яка так скоро і... пробачте, так
безсердечно зреклася іншої дівчини (Іван Кочерга, II, 1956, 510);
// Відмовлятися від своїх попередніх висловлювань,
переконань, поглядів і т. ін. Про Губрія ж така йшла
слава, що він через пиху та багатирські гордощі ніколи
свого слова не зрікався (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 461); Він
стільки пережив за ці хвилини.., що тепер ладен був
зректися навіть своїх попередніх слів (Юрій Бедзик,
Полки.., 1959, 56);
// Переставати визнавати кого-,
що-небудь. [Цилюрник:] Я й сам бачу, що зовсім не
слід зрікатись рідної мови (Марко Кропивницький, IV, 1959, 168);
Ранком ціле Чурук-Су зворушила новина: чужинець..
приймає мусульманську віру і зрікається навіки своєї
поганської (Олесь Досвітній, Гюлле, 1961, 90); Зрікшися всіх і
всіляких богів, виступивши проти будь-якої тиранії —
світської і духовної, раб звертає свій погляд до того,
хто боровся проти всіх богів-тиранів — до богоборця
Прометея (Українська література, 9 клас, 1957, 226).
2. з інфін., розм. Відмовлятися робити що-небудь.
Де ж вона, та й правда, візьметься, коли кожен
зрікатиметься за неї обставати? І як це він чудно думав
жити, нікого не займаючи, щоб і його не займано!
(Борис Грінченко, II, 1963, 486); — Знаєш, Осман зрікся грати
у твоїй комедії (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 127);
// із спол. що.
Заперечувати що-небудь. [Юрист:] Що обвинувачені
казали? [Старий юрист:] Зрікалися, що не
вбивали, звісно, та свідки й ціла справа проти них (Леся Українка,
II, 1951, 512).