ЗРІВНЮВАТИ 1, юю, юєш, недок., ЗРІВНЯТИ, яю, яєш, док., перех.
1. з ким—чим, у чому, чим. Робити рівним, однаковим у чомусь. В 1563 р., під час Лівонської війни, король польський і великий князь литовський Сігізмунд II Август, побоюючись переходу українських і білоруських феодалів на бік Російської держави, видав привілей, який зрівнював у правах православних феодалів з феодалами-католиками (Історія УРСР, I, 1953, 154); Чи соцьким батько твій в селі, Чи сам на панщині працює, — А смерть зрівняє всіх в землі: Ні з ким, скажена, не жартує!.. (Гулак-Артемовський, Байки.., 1958, 83); Бо удівець — не молодець: Всі норови знав: .. Ой він твоє біле лице Із своїм зрівняє... (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 233); Оцими самими руками.. заробив він весь свій статок, все те, що зрівняло його з першими хазяїнами (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 188).
2. розм. Те саме, що порівнювати. Огляділа Ганя кімнати і зрівняла їх з батьківськими. Набагато кращий убір був і в кімнатах батьківських (Нечуй-Левицький, I, 1956, 148); Він почував себе вищим від других. З ким він себе зрівняє з своїх дитячих товаришів? (Панас Мирний, IV, 1955, 137); О краю рідний мій! Твої степи безкраї і в небесах твоїх крилаті кораблі... Твою красу ні з чим я не зрівняю, подібного тобі немає на землі! (Володимир Сосюра, Солов. далі, 1957, 62).