в означеннях
Тлумачення, значення слова «зробити»:

ЗРОБИТИ, зроблю, зробиш; мн. зроблять; док.

1. перех. Виготовити який-небудь предмет, якусь річ і т. ін. Не взявшись за сокиру, хати не зробиш (Номис, 1864, № 7182); Зроблю Маленьку книжечку. Хрестами І візерунками з квітками Кругом листочки обведу. Та й списую Сковороду (Тарас Шевченко, II, 1953, 45); Вчителеві треба було зробити ліжко та шафи для книжок (Михайло Стельмах, II, 1962, 397);
//  Приготувати їжу, виготовити напій. І коливо з куті зробили! Сити із меду наситили (Іван Котляревський, I, 1952, 90); [Круста:] 3 винограду вино зробити — не велике чудо, ні, ти зроби його з води! (Леся Українка, II, 1951, 405); Взяв [Абдуласв] півбарана і зробив із нього шашлик для всього взводу (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 490);
//  Створити що-небудь. «Звенигора» [кінофільм] в моїй свідомості відклалася як одна з найцікавіших робіт. Я зробив її якось одним духом — за сто днів (Олександр Довженко, I, 1958, 22).

2. перех. і рідко неперех. Виконати якусь роботу, дію; виявити якусь діяльність; здійснити що-небудь Не кайся, рано вставши, — більше зробиш (Номис, 1864, № 5909); — Де тобі, кажуть, проти здорового зробити? та й дають меншу ціну проти других (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 401); Жили ми при достатку, всього було доволі; що було собі задумаю, те й зроблю; все мені вільно було (Марко Вовчок, I, 1955, 3); Все, що тільки залежить чи буде залежати від мене, я все зроблю для нашої справи, хоч би се було для мене і трудно і тяжко (Леся Українка, V, 1956, 19); Товариші вже ставили зброю на запобіжники, і Маковей зробив те ж саме (Олесь Гончар, III, 1959, 438); Я дотримуюся тієї думки, що коли в спішній роботі є серйозність — цю роботу ніколи не зробити так швидко, як треба (Юрій Яновський, II, 1958, 112);
//  перех. У сполуч. з деякими іменниками означає виконання, здійснення того, що виражають ці іменники. А щоб повірить Турна л-лову. Тож посила зробить умову, Як завтра виставляти рать (Іван Котляревський, I, 1952, 282); — А ви ревізію зробіть, — порадив Федір Іванович (Андрій Головко, II, 1957, 495); Перев'язку зробили акуратно, промивши рану озерною водою (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 318); — У цьому бою я зробив дуже цікаві спостереження (Олесь Гончар, III, 1959, 62); Щоб не зробити знов помилки, прийшов до вас (Володимир Сосюра, I, 1957, 446); Міністр зробив тактовну паузу (Олександр Довженко, I, 1958, 395); — Виконуючи службовий обов'язок, я мушу зробити у вас обшук (Михайло Стельмах, I, 1962, 596);
//  перех. У сполуч. з іменниками на означення рухів (людини) вказує на здійснення цих рухів, виражених іменниками. Поет зробив поривчастий рух, але вона [актриса] спинила його, хитнувши головою (Леся Українка, III, 1952, 696); Лукія постояла в нерішучості, зробила крок, а потім знову спинилася (Панас Кочура, Золота грамота, 1960, 372); — Щастя не можна награбувати, його треба створювати самим! — І правиця майора вже зробила плавний жест на захід (Олесь Гончар, III, 1959, 130);
//  перех. У сполуч. із словами на означення міри, кількості вказує на обсяг виконаної роботи, дії. Двічі, тричі зробив що — уже йому [Максимові] й не хочеться, уже йому новинку подавай (Панас Мирний, I, 1949, 210); За добу вони [батальйони] мали перевалити хребет, зробити кожен до півсотні кілометрів (Олесь Гончар, III, 1959, 98);
//  перех., чим. Досягти, домогтися чого-небудь завдяки чомусь, за допомогою чогось. Уранці Ївга розсудила, що журбою нічого не зробиш, треба що-небудь робити (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 281); [Морозиха:] Чого чарами не зробиш?.. На світі усяке є зілля — і до отрути, і до любощів... (Марко Кропивницький, I, 1958, 76).
 Зробити бізнес, розм. — мати якийсь зиск, вигоду, одержати що-небудь унаслідок певних дій, продажу, спекуляції і т. ін. Бразільські бродяги ловили гадюк Півроку від рана й до пізна, І той, хто життям не сплатив за цей трюк. Зробив на плазуючих бізнес (Ігор Муратов, Осінні сурми, 1964, 75); Зробити враження див. враження 1; Зробити кінець, заст.: а) (кому) убити кого-небудь. [Покликач:] Зосталось три почеснішого стану, то вирок їм ще затвердити має божистий цезар-імператор. [Голоси:] Маєш! Коли ж се буде? Ми не згодні ждати! Вони втечуть! Не підемо додому, поки не зроблять їм кінець (Леся Українка, II, 1951, 537); б) (чому) припинити що-небудь, покласти край чомусь. І ви, дівчата білолиці, Зробім кінець своїм бідам, За горе ми заплатим горем — А доки нам сидіть над морем? (Іван Котляревський, I, 1952, 103); А за містом січ кривава Аж до вечора тривала, — Ніч зробила їй кінець (Іван Франко, XIII, 1954, 370); Зробіть ласку див. ласка.
Зробити гак див. гак; Зробити гігантський крок уперед див. гігантський; Зробити своє [діло] — виконати свою роль, призначення; дати певні наслідки. Не придатні до життя, хворобливі, штучні, надумані форми, зробивши своє, гинуть (Василь Еллан, II, 1958, 72); Зусилля наших шістьох рук, щира робота Тайах і наша, горілка в роті й шлункові — зробили своє діло. Незнайомий остаточно прокинувся (Юрій Яновський, II, 1958, 54); Хтось (щось) погоди не зробить див. погода; Зробити честь див. честь.

3. перех. і неперех. Учинити певним способом, чином. А ще б краще ви зробили, Якби замість старого Та обрали молодого Завзятого молодця, Преславного запорожця Івана Кравченка-Наливайка (Тарас Шевченко, II, 1953, 138); І навіщо він оженився! Так, він зробив на злість, але не Насті, а собі (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 26); Дядько радить мені заїхати в Коломию, та я відай так і зроблю (Леся Українка, V, 1956, 147); — Послухайся мене, Давиде. — Послухатись можу, а зроблю по-своєму, — сміється Давид (Михайло Стельмах, I, 1962, 481);
//  кому, чому, з ким—чим, рідко над ким. Учинити як-небудь щодо когось, заподіяти кому-, чому-небудь щось. Стала [Оксана] вп'ять молитися і бога прохати, щоб простив їй сей тяжкий, смертельний гріх, що вона хотіла зробити над дитиною (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 458); — Тая тобі за цюю шкоду — Ти знаєш, що зроблю?.. Як муху задавлю! (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 39); — Ти знаєш, що ми панщанні люди: пан зробить з нами, що схоче, і вволить свою волю (Нечуй-Левицький, II, 1956, 190); — Чого ж ти розкричалася? Що я зроблю твоїй канапці? Золота вона, чи що? — Золота чи ні, а псувати нової речі я не позволю! (Леся Українка, III, 1952, 500).
 Нічого не зробиш — уживається на означення неможливості вчинити так, як хочеш, на означення вимушеного примирення з тим, що є. — Невже ви таки справді думаєте, що мені легко.. повз самий двір пройти! Але нічого не зробиш. Краще помучиться ще якийсь місяць, аніж потім усе життя каятись (Андрій Головко, II, 1957, 577); Що [ж ти] зробиш — уживається на означення безпорадності, неможливості щось змінити, щось вдіяти. Тяжко, не рукою, а грудьми видавлював чоловік свою позичку, але що зробиш, коли треба стягнутись на конячку (Михайло Стельмах, II, 1962, 95); Що [ж ти] йому зробиш — уживається на означення неможливості справитися з ким-, чим-небудь, вплинути на когось. Виприснув Федір, як клинець з-під обуха... Й тепер виприсне... Ти його туди, а він тобі — відтіля! Що ти йому зробиш? (Панас Мирний, IV, 1955, 233).

4. перех., з ким—чим. Використати певним чином, знайти якесь застосування і т. ін. — Гарний коник! — казав дід. — Що ж ти з ним зробиш? (Панас Мирний, I, 1954, 168); Є така поезія Верлена, Де поет себе питає сам У гіркому каятті; «Шалений! Що зробив ти із своїм життям?» (Максим Рильський, III, 1961, 316).

5. перех. Перетворити, обернути на кого-, що-небудь. Уже він (уміє) з чорного біле зробити (Номис, 1864, № 6962); — Ти й з будня яке мені свято зробила!.. (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 82); Як не сварилася, не лаялась, не билася Оришка, а не зробила з дочки працьовитої кріпачки, невсипущої хазяйки, вірної слуги (Панас Мирний, IV, 1955, 33); Ревнощі — це брат, така штука, що з чоловіка може звіра зробити! (Андрій Головко, II, 1957, 114);
//  кого ким. Призначити або обрати ким-небудь. — Я його талан співецький Так високо поважаю, Що співцем своїм придворним Я зробить його бажаю (Леся Українка, I, 1951, 382); — Я частую вас, пани-браття.. Не з нагоди того, що ви зробили мене своїм отаманом (Олександр Довженко, I, 1958, 257);
//  Схарактеризувати кого-небудь певним чином. — Що ж він вам заподіяв? — пита Чіпка. — Як що? З служби вижив... ябедником зробив... он що! (Панас Мирний, I, 1949, 249); — До Лісовського треба піти. Він добре знав Чорнокнижного, а той, якщо захоче, законом за одне й те саме і голову зітне, і святим праведником зробить, — прикидає в думках учитель (Михайло Стельмах, I, 1962, 439);
//  Довести до чого-небудь; надати кому-, чому-небудь певних якостей, властивостей. То не віл був у ярмі, звичайний господарський віл, якого паша й спочинок могли зробити щасливим: ярмо було накладене на шию дикому турові (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 334); Місяці війни зробили дівчину зосередженою і дещо дорослішою, ніж була насправді (Любомир Дмитерко, Наречена, 1959, 117); — Довго боролась наука над питанням, як же зробити рослини міцнішими, щоб не вимерзали, багатші на плоди стали, як схрестити їх? (Олександр Довженко, I, 1958, 459).
Зробити з лемеша швайку див. леміш; Зробити з мухи слона див. муха; Зробити людиною кого; Зробити людину з кого див. людина.

6. перех. Надати певного виразу (обличчю, очам). Юрій зробив гримасу, неначе проковтнув муху (Володимир Гжицький, Вел. надії, 1963, 73); Вона зробила страшне обличчя і так застигла на хвилину (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 156).
Зробити великі очі — виявити подив. — А ти б не розкидала свої куделі по всіх кутках... Сусана зробила великі очі (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 366).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 709.

Коментарі (0)