в означеннях
Тлумачення, значення слова «зроду»:

ЗРОДУ, ЗРОДУ-ВІКУ, ЗРОДУ-ЗВІКУ, присл., розм.

1. Від природи, від народження. Люди дивуються, що я весела: надійсь, горя-біди не знала. А я зроду така вдалася. Уродись, кажуть, та й вдайся... (Марко Вовчок, I, 1955, 102); Дуже любив Чіпка казки слухати. В казках його зроду розумна голова знаходила немалу роботу (Панас Мирний, I, 1949, 142); — Він би вам [курям] сказав: дурні, зроду-звіку дурні (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 19);
//  За своєю природою. — Де ж той флот у нашій Чаплинці? — заволав до приїжджого Кулик. — Зроду-віку сухопутна вона! (Олесь Гончар, II, 1959, 42);
//  Від самого початку життя, за весь час життя. Залізняк заплакав Вперше зроду; сльози не втер. Умер неборака (Тарас Шевченко, I, 1951, 145); Сумний дивлюсь я в воду, а у ній — моє лице, що горе зроду так тяжко знало... (Володимир Сосюра, II, 1958, 395);
//  Все життя, дуже довгий час. Вона так зо мною обходиться, наче б я зроду була її слуга: те подай, те принеси, того не забудь! (Леся Українка, III, 1952, 523); — Ні, ти попрацюй каменоломом зроду-віку, як ми. Зароби собі мозолі, як у нас. Отоді й будем балакати (Гордій Коцюба, Нові береги, 1959, 115);
//  Завжди, з давніх-давен. Зо всіми миттю побратались [троянці], Посватались і покумались, Мов зроду тутечка жили (Іван Котляревський, I, 1952, 114); Так здобув народ свободу, що про неї мріяв зроду (Леонід Первомайський, II, 1948, 242).

2. із запереч. не, ні. Ніколи, ні разу за все життя. Ой, я зроду лишенька не знала, Тепер мене бідонька спіткала! (Павло Чубинський, V, 1874, 603); Стали ми обидві, як укопані, та й стоїмо, дивимось одна на другу, неначе зроду не бачились (Нечуй-Левицький, II, 1956, 12); Костянтинові припало сидіти поруч неї; він безнастанно пас її очима й дивувався чимраз більше, бо зроду ще краси такої не бачив (Боккаччо, Декамерон, перекл. Лукаша, 1964, 136); [Шкорупський:] Він зроду-віку ні одної книжки не прочитав (Марко Кропивницький, III, 1959, 45); — Зроду-звіку такої поводі не пам'ятаємо, — казали старі люди. — Усі шляхи-дороги залило (Оксана Іваненко, Тарасові шляхи, 1954, 333);
//  Ні в якому разі, нізащо. — Не дам!.. І в голові собі не покладай... Зроду не дам!.. Голодом буду моритися, на картоплі охляну, а п'ятизлотника не дам!.. (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 89); — Так приставте? — обернувся [генерал] знову до громади. — Щоб ми платили за свою землю?.. За віщо?! Ні зроду-віку! — закричала громада (Панас Мирний, I, 1949, 191).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 712.

Коментарі (0)