в означеннях
Тлумачення, значення слова «зронити»:
Рими України: словник рим

ЗРОНИТИ, зроню, зрониш, док., перех., поет.

1. Не втримати, ненавмисне впустити. Понад берегом ходила, В море перстень той зронила (Леонід Первомайський, Казка.., 1958, 50).
 Зронити сльозу (сльозинку) — упустити сльозу; заплакати. Де кохана зронила сльозинку, Там гадюки тепер завелись (Леся Українка, IV, 1954, 98); Коли б Лукія давно не розучилась плакати, вона, цю пісню слухаючи, зронила б сльозу (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 324).

2. перен. Втратити (листя, пелюстки і т. ін.). Не перед добром високе древо Зеленес листя зронило (Панас Мирний, IV, 1955, 272); Пелюстки зронивши в ноги, Ждуть у зав'язі вони [дерева] Благодатної вологи З рук дозрілої весни (Максим Рильський, III, 1961, 181).

3. перен. Сказати, промовити коротко (перев. після мовчання). — Не все втрачено, — легенько зронила дівчина (Іван І. Волошин, Місячне срібло, 1961, 135); Той, що бренькав на балалайці, лобатий з мрійними очима юнак, безнадійно зронив: — От якби хоч паршивенький струмент (Валентин Речмедін, Весняні грози, 1961, 131).
 Зронити слово — сказати, промовити. Ой зронив тоді старий Святослав 3 уст своїх золоте слово (Панас Мирний, V, 1955, 270); Не зронити ні (ані, й) слова (словечка, звука) — не промовити жодного слова, змовчати. Так і дійшли вони до цегельні мовчки, не зронивши більше ні слова (Леонід Первомайський, Материн.. хліб, 1960, 151).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 714.

Коментарі (0)