в означеннях
Тлумачення, значення слова «зрушувати»:

ЗРУШУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗРУШИТИ, шу, шиш, док.

1. перех. Докладаючи зусиль, переміщати, зсовувати (з місця). — Заставлять кнехти зрушувати з місця, так ти подивися пильніше: яка там основа... (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 339); [Долорес:] Чи ти ж того не знаєш, як тяжко зрушити великий камінь? (Леся Українка, III, 1952, 331); Жорно було надзвичайно важке. Томаш ледве міг зрушити його, налягаючи на нього всім тілом (Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 166); Хлопці удвох намагалися зрушити шаплик. Ні, важкий (Андрій Головко, I, 1957, 190);
//  Зміщувати, позбавляти попереднього положення. Збираючи огірки, не можна зрушувати з місця або обривати огудину (Колгоспник України, 7, 1957, 39).
Гори зрушити див. гора.

2. перех. Надавати руху чому-небудь, примушувати рухатися кого-, що-небудь. Володя обперся веслом об піскуватий берег і зрушив човна з місця (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 120); Він спокійно зрушив із місця свого коня й поїхав уздовж валки партизанів (Юрій Яновський, I, 1958, 145);
//  тільки док., перен. Зробити активним, діяльним; заохотити до чого-небудь, підняти. Шевченко вірив.. у невичерпні духовні можливості і силу народну, які треба тільки пробудити, покликати до життя, відродити і зрушити (Вітчизна, 3, 1961, 131); Виступ Жолковського відібрав у нього [Сагайдачного] останню надію зрушити козаків у морський похід, бо вся Січ, від старшини до голоти, кипіла бажанням порахуватися з панством (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 409).
 Справу зрушити [з місця (з мертвої точки)] — почати діяти, робити що-небудь для здійснення якоїсь справи. Півень взяв заяву, Хвіст пригладив куций І почав читати Двадцять резолюцій. — Справу треба зрушить, Вивчити, погодить... (Володимир Іванович, Перебендя.., 1960, 23).

3. неперех. Починати рухатися, переміщатися. Всі тихо зрушили з місця і пішли під гору (Нечуй-Левицький, I, 1956, 91); Дерева дерлися вгору схилами гір все вище й вище, здавалося, ніби з гір зрушила лавина і зеленими каскадами котиться вниз (Петро Колесник, Терен.., 1959, 93); Озвався знайомий, зворушливий шелест гвинтів — човен зрушив (Віталій Логвиненко, Давні рани, 1961, 51).

4. тільки док., перех., рідко. Те саме, що порушити. Йшлося вже до різдва.. Там кололи свиней, ..а тут жінки заходилися коло мазання й зрушили завсідній спокій життя (Панас Мирний, I, 1949, 298); [Куць:] Зрушили умову. Ну, й я ж віддячив їм! (Леся Українка, III, 1952, 252).

5. перех., перен., заст. Викликати співчуття, милосердя. Крик, виск, пищання нещасного хлопця, ніщо не зрушувало ката (Іван Франко, IV, 1950, 230); [Королівна:] Траплялось бачити людей, що простягають руки і роблять плаксиві тварі, щоб визвать жалість, декотрі й справді можуть плакать; але той жаль, ті сльози напускні і вони нас не зрушують (Марко Кропивницький, IV, 1959, 161);
//  Викликати глибокі почуття, хвилювати. Пройшла чутка, що се їх Кармель отаманує в Чорному лісі, — пройшла чутка і зрушила старого й малого, доброго й лихого (Марко Вовчок, I, 1955, 359); [Річард:] Нездатен розум, незугарні руки знайти чогось такого, що б могло всіх зрушити, неначе грім органу (Леся Українка, III, 1952, 88); І сей ніжний голос, і жалібні ці слова, і ласкавий дотик жіночої руки — то зрушувало опришка. Уявляв свою будучність — і жаль ставало самого себе (Гнат Хоткевич, II, 1966, 202).
 Зрушити серце (душу) — викликати хвилювання, схвилювати; стривожити. — Лисичко-сестричко, любая розмово, Зрушило в мні серце твоє праве слово (Іван Франко, XIII, 1954, 260); Тяжке зневір'я в удачі на хвилину зрушило серце й дриготою пройшло по тілу (Андрій Головко, II, 1957, 307).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 719.

Коментарі (0)